Синявець Мелеагр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синявець Мелеагр
Polyommatus daphnis.female.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Трахейнодихаючі (Tracheata)
Надклас: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Надродина: Денні метелики (Papilionoidea)
Родина: Синявцеві (Lycaenidae)
Підродина: Polyommatinae
Рід: Polyommatus
Підрід: Meleageria
Вид: Синявець Мелеагр
Біноміальна назва
Polyommatus daphnis
(Denis et Schiffermüller, 1775)[1][2]
Синоніми
див. розд. Таксономiя
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Polyommatus daphnis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Polyommatus daphnis
EOL logo.svg EOL: 268855
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 876066

Синявець Мелеагр (Polyommatus daphnis) — вид денних метеликів з родини Синявцеві (Lycaenidae).

Таксономія[ред. | ред. код]

Синявець Мелеагр — один із близько 100 видів роду, єдиний представник підроду Meleageria у фауні України.

Наукова назва метелика пов'язана з давньогрецькою міфологією. Так назву meleager дав виду Євген Еспер на честь Мелеагра, учасника походу Аргонавтів. Прийнята зараз назва, daphnis, яку дали Деніс та Шиффермюллер, — це ім'я прекрасного юнака Дафніса, сина Гермеса.

Синоніми[3]:

  • Papilio daphnis Denis & Schiffermüller, 1775 [1]
  • Meleageria daphnis (Denis & Schiffermüller, 1775)
  • Papilio meleager Esper, 1779 [1]
  • Lycaena meleager (Esper, 1779)
  • Polyommatus meleager (Esper, 1779)
  • Polyommatus daphnis daphnis (Denis & Schiffermüller, 1775)
  • Polyommatus daphnis macra Verity, 1920
  • Polyommatus meleager macra Verity, 1920
  • Polyommatus daphnis alpium Verity, 1926
  • Polyommatus meleager alpium Verity, 1926

Підвиди[4]:

  • P. d. daphnis (Denis & Schiffermüller, 1775)
  •   — Південна Європа, Крим, південь Росії, Південний Урал
  • P. d. narsana (Alberti, 1973)
  •   — Кавказ
  • P. d. versicolor (Heyne, [1895])
  •   — Закавказзя, Вірменія, Туреччина
  • P. d. elamita (Le Cerf, 1913)
  •   — Курдистан
  • P. d. hayesi (Larsen, 1974)
  •   — Левант

    Поширення та чисельність[ред. | ред. код]

    Ареал охоплює Південну та Південно-Східну Європу, Малу Азію, Кавказ, Закавказзя, Близький Схід, південь Урала, північний захід Казахстана.

    Вид поширений по всій території України, але чисельність незначна.

    Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

    Синявець Мелеагр, самець
    Синявець Мелеагр, самець
    Синявець Мелеагр, самиця
    Синявець Мелеагр, самиця

    Довжина переднього крила — 16-19 мм. Спостерігається статевий диморфізм: у самців крила зверху сріблясто-блакитні з вузькою темною облямівкою, у самиць — коричневі, часто з синюватим відтінком, з більш темною широкою смугою по краю крил і рядом світлих, центрованих темних вічок вздовж заднього краю заднього крила. У самиць краї задніх крил сильно зазубрені. На відміну від інших синявців задні крила не мають червоних плям.

    Особливості біології[ред. | ред. код]

    Місця перебування виду — рідколісся, галявини листяних і мішаних лісів, сухі, добре прогріті степові яри, крейдяні та вапнякові відслонення, сонячні схили річкових терас з трав'янистою рослинністю, узбіччя шляхів та залізничних насипів.

    Вид дає одну генерацію на рік. Літ імаго з початку червня по серпень (у Криму — до середини вересня). Метелик зустрічається на квітах складноцвітих. За сприятливих умов у пік льоту кількість метеликів становить 50-100 особин на 1 га[5].

    Самиця відкладає яйця поодинці на кормові рослини родини бобових (астрагал, еспарцет, чина, в'язіль барвистий та інші). Гусениці розвиваються дуже повільно, іноді до чотирьох місяців. Зимують гусениці або яйця. Деякі гусениці окрім кормових рослин живуть у мурашнику і харчуються личинками мурашок. Стадія лялечки триває 3-4 тижні.

    Заходи охорони[ред. | ред. код]

    Причинами зміни чисельності є зростання рекреаційного навантаження на біотопи, руйнування місць перебування виду внаслідок випасання худоби, випалювання та викошування трав, застосування пестицидів. Розмноження у неволі не проводилось.

    Синявець Мелеагр разом з іншими видами охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, Українському степовому, Луганському та Канівському природних заповідниках.

    У 2-му виданні Червоної книги України (1994) вид мав природоохоронний статус — 2 категорія[5]. У 2009 році синявець Мелеагр був виключений з Червоної книги України[6].

    Вид Polyommatus daphnis занесений до Європейського Червоного списку (англ. European Red List of Butterflies) з природоохоронною категорією  LC  (Least Concern) — Найменший ризик[7].

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в Polyommatus (Meleageria) daphnis (Denis & Schiffermüller 1775). PESI portal http://www.eu-nomen.eu. Процитовано 17 липня 2015. 
    2. Polyommatus (Meleageria) daphnis (Denis & Schiffermüller 1775). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. 
    3. Polyommatus daphnis (Denis & Schiffermüller, 1775). Inventaire National du Patrimoine Naturel http://inpn.mnhn.fr. Процитовано 17 липня 2015. 
    4. Markku Savela. Polyommatus. Lepidoptera and some other life forms. Процитовано 17 липня 2015. 
    5. а б Синявець Мелеагр Polyommatus daphnis. Червона книга України (1994). 
    6. Перелік видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ).  Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17 червня 2009 р. № 313
    7. European Red List of Butterflies (2010). http://ec.europa.eu/. 

    Джерела[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]

    • Шелюжко Л. А. Матеріали до лепідоптеро-фауни Київщини // Тр. зоол. музею / Київський держ. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 1941.
    • Коршунов Ю. П. Определители по флоре и фауне России // Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. Выпуск 4. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2002. — С. 151. — ISBN 5-87317-115-7.
    • Красная книга СССР. — М.: Лесная промышленость, 1984.