Синявський Андрій Донатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синявський Андрій Донатович
Andrei Sinyavsky (1975).jpg
Народився 8 жовтня 1925(1925-10-08)[1][2]
Москва[1]
Помер 25 лютого 1997(1997-02-25)[1][2] (71 рік)
Париж
Громадянство/підданство Росія
Псевдонім Abram Tertz
Діяльність письменник, літературний критик і письменник-фантаст[d]
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Діти Iegor Gran[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Андрій Донатович Синявський (літературний псевдонім: Абрам Терц; 8 жовтня 1925, Москва, РРФСР — 25 лютого 1997, Париж, Франція) — російський літературознавець, письменник, літературний критик.

Початок літературної діяльності[ред.ред. код]

Народився в сім'ї дворянина і лівого есера Доната Євгеновича Синявського.

З початком Радянсько-німецької війни сім'я евакуювалася в Сизрань, де в 1943 р. Андрій закінчив школу і того ж року був призваний до армії. Служив радіотехніком на аеродромі.

У 1945 р. вступив на заочне відділення філологічного факультету МГУ, після демобілізації в 1946 р. перейшов на денне. Брав участь у спецсемінарі, присвяченому творчості Маяковського. Закінчив університет в 1949 р.

Працював в російському Інституті світової літератури, викладав в МГУ на факультеті журналістики і в Школі-студії МХАТ.

Був одним з провідних літературних критиків журналу «Новий світ», головним редактором якого був Олександр Твардовський. На початку 1960-х років журнал вважався найбільш ліберальним в СРСР.

Творчість[ред.ред. код]

Автор літературознавчих праць про творчість М. Горького, Б. Пастернака, І. Бабеля, А. Ахматової. З 1955 почав писати прозові твори.

У зв'язку з цензурою в СРСР, його твори не могли бути надруковані, і Синявський до своєї еміграції видавав їх на Заході під псевдонімом Абрам Терц. Були надруковані оповідання «Суд іде» і повість «Любимов», що увійшли до збірки прози «Фантастичний світ Абрама Терца»​​, а також стаття «Що таке соціалістичний реалізм?», в якій їдко висміювалась радянська література.

Арешт і еміграція[ред.ред. код]

Восени 1965 був заарештований разом з Ю. Даніелем за звинуваченням в антирадянській пропаганді та агітації. У лютому 1966 засуджений Верховним Судом на сім років колонії. У суді («Процес Синявського і Даніеля») ні Синявський, ні Даніель не визнали себе винними.

8 червня 1971 був звільнений достроково. В 1973 поїхав на запрошення Сорбонни на роботу до Франції.

З 1973 року — професор російської літератури в Сорбонні.

В еміграції Андрій Синявський написав: «Опале листя В. В. Розанова», автобіографічний роман «На добраніч», «Іван-дурень».

Видавав спільно з дружиною Марією Василівною Розанової з 1978 року журнал «Синтаксис».

Похований у Фонтене-о-Роз під Парижем.

Посилання[ред.ред. код]

d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
  • а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
d:Track:Q20666306