Перейти до вмісту

Синєгубов Олег Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олег Васильович Синєгубов
Олег Васильович Синєгубов
Олег Васильович Синєгубов
Голова Харківської обласної державної адміністрації
Нині на посаді
На посаді з24 грудня 2021
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
Юлія Свириденко
ПопередникОлександр Скакун (в. о.)
Голова Полтавської обласної державної адміністрації
11 листопада 2019 — 24 грудня 2021
ПопередникОлег Пругло (в. о.)
НаступникДмитро Лунін (в. о.)
Народився10 серпня 1983(1983-08-10) (42 роки)
Харків
Відомий якполітик, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиХарківський національний університет внутрішніх справ Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materХарківський національний університет внутрішніх справ і Національна академія внутрішніх справ Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСильна Україна, Партія регіонів, Слуга народу
У шлюбі зАнна Журавльова
НагородиОрден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі
Олег Васильович Синєгубов
у соціальних мережах
Олег Васильович Синєгубов на сайті Facebook
Олег Васильович Синєгубов на сайті Telegram
Олег Васильович Синєгубов на сайті Instagram

Оле́г Васи́льович Синєгу́бов (нар. 10 серпня 1983(19830810), Харків) — український юрист, науковець та підприємець.[1][2] Голова Полтавської обласної адміністрації (з 11 листопада 2019 до 24 грудня 2021 року)[3]. Голова Харківської обласної державної адміністрації (з 24 грудня 2021 року) та начальник Харківської обласної військової адміністрації (під час вторгнення РФ до України від 24.02.2022)[4]. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022).[5]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олег Синєгубов народився 10 серпня 1983 року в Харкові.[1][2]

Батько — агроном. Мати — бухгалтер.

Закінчив харківську загальноосвітню школу № 147[6].

2000 року — вступив на юридичний факультет до Харківського університету внутрішніх справ. 2004 року — закінчив ХУВС із відзнакою та здобув кваліфікацію юриста.

З липня 2004 року по травень 2005 року працював слідчим слідчого відділення УМВС України на Південній залізниці.[1]

Із січня 2008 року по липень 2008 року — слідчий слідчого відділення ЛВ станція Основа УМВС України на Південній залізниці.[1][2]

Викладацька кар'єра

[ред. | ред. код]

З травня 2005 по грудень 2007 року — ад'юнкт Харківського національного університету внутрішніх справ.[1][2]

З серпня 2008 по березень 2009 року — старший викладач кафедри цивільноправових дисциплін ННІ права, економіки та соціології ХНУВС.[1][2]

У 2008 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата юридичних наук за темою «Особливості цивільноправового захисту прав на гідність, честь та ділову репутацію працівників міліції».[7]

З березня 2009 року по липень 2011 року — доцент тієї ж кафедри.[1][2]

З липня 2011 року по листопад 2015 року — заступник декана з навчально-методичної роботи ННІ права та масових комунікацій ХНУВС. У 2013 році отримав вчене звання доцента кафедри цивільного права та процесу.[1][2]

У 2015-му захистив докторську дисертацію на тему «Здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб, що не досягли повноліття».[1][2]

З листопада 2015 року по жовтень 2019 року  — декан факультету № 6 ХНУВС.[1][2]

З вересня 2016 року — заступник голови спеціалізованої вченої ради.[1][2]

З 2018 року — член експертної ради Міністерства освіти і науки України. Автор більш ніж 70 наукових праць.

Суспільно-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Політичну кар'єру Олег Синєгубов розпочав у партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», де знайомиться з Олексієм Красовим, який очолював на той момент у Харкові Новобаварський осередок партії.

З 2012 по 2014 роки був помічником народної депутатки України від Партії регіонів Ірини Бережної.

У 2018 році був претендентом на посаду судді Вищого антикорупційного суду України[8], але не пройшов конкурсний відбір.[9][1]

2019 року під час виборів до Верховної Ради був довіреною особою кандидата в народні депутати від партії «Слуга народу» по виборчому округу № 180 девелопера Олексія Красова.[1][2]

У жовтні 2019 уряд погодив призначення Синєгубова головою Полтавської ОДА.[10]

11 листопада 2019 року президент Зеленський призначив Синєгубова головою Полтавської обласної адміністрації[11]. Звільнений із посади 24 грудня 2021 року.

З 24 грудня 2021 року — голова Харківської ОДА.[12][13] Призначив своїм заступником Віту Ковальську, директора департаменту освіти та науки Полтавської ОДА[14][15][16].

Підприємницька та адвокатська діяльність

[ред. | ред. код]

Синєгубов був власником ТОВ «Насіння Слобожанщини» та ТОВ «Синєгубов, Соболєв та партнери»[17], співзасновником комерційних підприємств, серед яких: ТОВ «Віката» (операції з нерухомістю), ТОВ «Сібоней сервіс» (консультації з комерційної діяльності й керування), адвокатського об'єднання «Раскосов Лойес Груп».[1]

З 2009 року має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З кінця 2019 року дію свідоцтва призупинено.

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Що відомо про кандидата на посаду голови Полтавської ОДА Олега Синєгубова
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м УРЯД ПОГОДИВ ПРИЗНАЧЕННЯ ХАРКІВСЬКОГО ЮРИСТА ГОЛОВОЮ ПОЛТАВСЬКОЇ ОДА
  3. ↑ Указ Президента України від 11 листопада 2019 року № 843/2019 «Про призначення О.Синєгубова головою Полтавської обласної державної адміністрації»
  4. ↑ Цьомик, Ганна (25 лютого 2022). "Перша "комендантська" ніч" — голова Харківської ВЦА про ситуацію в регіоні. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 21 березня 2022.
  5. ↑ а б Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 112/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ ХАРКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I—III СТУПЕНІВ № 147 ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
  7. ↑ Автореферат канд. дис.
  8. ↑ Кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
  9. ↑ Рейтингові декодовані результати анонімного письмового тестування під час кваліфікаційного оцінювання у межах оголошеного 02.08.2018 конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду.
  10. ↑ На виїзному засіданні уряду в Маріуполі загалом було ухвалено низку кадрових рішень.
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 843/2019 Про призначення О.Синєгубова головою Полтавської обласної державної адміністрації
  12. ↑ Андрій Іванов (29 грудня 2021). Синєгубов підписав перше розпорядження на посаді голови Харківської ОДА (ДОКУМЕНТ). Depo.Харків. Процитовано 11 травня 2025.
  13. ↑ Олег Синєгубов розпочав роботу. Kharkiv Today. 29 грудня 2021. Процитовано 11 травня 2025.
  14. ↑ У Олега Синєгубова — радниця з Полтави. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 25 січня 2022.
  15. ↑ Чиновниця із Полтави стала радницею голови Харківської ОДА. nv.ua (укр.). Процитовано 25 січня 2022.
  16. ↑ Кабмін дозволив голові Харківської ОДА Синєгубову призначити своєю заступницею чиновницю з Полтави. nv.ua (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
  17. ↑ ТОВ "НАСІННЯ СЛОБОЖАНЩИНИ" Код ЄДРПОУ 39546057 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 19 квітня 2023.
  18. ↑ Олег Синєгубов, голова Харківської ОДА. Telegram. Процитовано 4 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синєгубов_Олег_Васильович&oldid=46190039