Перейти до вмісту

Сипучі піски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Попереджувальний знак

Сипу́чі піски́, хиткі́ піски[джерело?], також сипки́й пісо́к, пісо́к-сипуне́ць[1] — піски, перенасичені водою, та здатні внаслідок цього засмоктувати в разі потрапляння в них предмети, тварин чи людей.

Утворення

[ред. | ред. код]

Сипучі піски є суспензією піску та води. Вони зазвичай трапляються у гирлах великих річок або вздовж рівнинних ділянок струмків чи пляжів. Якщо дно наповненої піском западини складається з глини або іншого щільного матеріалу, це перешкоджає стоку води[2].

Регіонами, де часто трапляються сипучі піски, є узбережжя водойм Юти, Нью-Мексико, Колорадо та Аризони, болота Флориди, Північної та Південної Кароліни[3], західне узбережжя Тасманії[4], береги острова Сейбл у Канаді[5].

Гіпотетично суспензію з тими ж властивостями може утворювати пісок, насичений повітрям. В такому разі він називається сухим сипучим піском. Його створено в лабораторних умовах, але існування в природі не підтверджене[6].

Небезпека

[ред. | ред. код]
У сипучому піску можна погрузнути, але не втонути

Оскільки густина піщано-водної суспензії перевищує густину людського тіла, то людина не може потонути в сипучому піску, але може погрузнути в ньому настільки, що не зуміє самостійно вибратися[2][7]. Попри те, вона може потонути через приплив, зневоднення чи переохолодження[8]. Найефективніший спосіб вибратися з сипучого піску — це відкинутися назад, розподіливши вагу тіла по великій площі[9].

У культурі

[ред. | ред. код]

Голлівудські пригодницькі фільми популяризували сипучі піски, зображаючи їх як смертельну природну пастку, де людина повільно тоне. Їхнє зображення частішало з 1930-х і досягло піку в 1960-і. Але до 2000-х років творці фільмів і серіалів майже відмовилися від сипучих пісків як банальної сюжетної сцени, в якій герої рятуються не власними зусиллями, а завдяки щасливому випадку. Сипучі піски зображалися в таких фільмах, як «Лоуренс аравійський» (1962), «Жінка в пісках» (1964)[10].

Сипучі піски — тема сексуального фетишизму. В графічних зображенням вони створюють ситуацію, де жінки перебувають у небезпеці, тонучи в піску[10].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Русско-украинский политехнический словарь. classes.ru. Процитовано 4 лютого 2021.
  2. а б Quicksand | Sediment, Fluid Dynamics & Soil Mechanics | Britannica. www.britannica.com (англ.). 27 травня 2025. Процитовано 21 червня 2025.
  3. Main, Nikki (11 червня 2024). How common is quicksand? Map defines where in the US to steer clear. Mail Online. Процитовано 21 червня 2025.
  4. Geographic, Australian (8 вересня 2021). The truth about quicksand. Australian Geographic (амер.). Процитовано 21 червня 2025.
  5. Living, Artful (4 січня 2022). Uncovering the Mysteries of Sable Island. Artful Living Magazine (амер.). Процитовано 21 червня 2025.
  6. Lohse, Detlef; Rauhé, Remco; Bergmann, Raymond; van der Meer, Devaraj (2004-12). Creating a dry variety of quicksand. Nature (англ.). 432 (7018): 689—690. doi:10.1038/432689a. ISSN 1476-4687.
  7. Khamsi, Roxanne (28 вересня 2005). Quicksand can't suck you under. Nature (англ.). doi:10.1038/news050926-9. ISSN 0028-0836.
  8. Небезпечна трясовина. Чи такі смертоносні сипучі піски, як нас переконують у фільмах (відео). ФОКУС (укр.). 15 листопада 2023. Процитовано 21 червня 2025.
  9. "Like a vice:" How quicksand can trap and kill—and how to escape. Newsweek (англ.). 19 листопада 2022. Процитовано 21 червня 2025.
  10. а б Engber, Daniel (22 серпня 2010). The rise and fall of quicksand. Slate Magazine. Процитовано 21 червня 2025.

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]