Сиротенки
| село Сиротенки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Рада | Троїцька сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 300 |
| Площа | 4,056 км² |
| Густота населення | 85,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39061 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°20′12″ пн. ш. 33°34′20″ сх. д. / 49.33667° пн. ш. 33.57222° сх. д.Координати: 49°20′12″ пн. ш. 33°34′20″ сх. д. / 49.33667° пн. ш. 33.57222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
95 м |
| Водойми | річка Манжелія |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39060, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Троїцьке, вул. Дружби, 32 |
| Карта | |
  Сиротенки | |
 Сиротенки | |
| Мапа | |
| |
Сироте́нки — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення стновить 300 осіб (на 1 січня 2011 року). Орган місцевого самоврядування — Троїцька сільська рада. Окрім Сиротенків раді підпорядковане село Троїцьке.[1] Село ділиться на хутори: Михни, Балабухи, Дворяни, Греки, Кармазинівка, Гордіївка.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на березі річки Манжелійка, яка через 3 км впадає у річку Псел, вище за течією за 1,5 км розташоване село Троїцьке, нижче за течією за 2,5 км розташоване село Манжелія. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат.
Історія[ред. | ред. код]
Назва села Сиротенки походить від прізвища трьох козаків, які приїхали для поселення на вільні землі десь у 18 столітті. Вибравши місце на березі річки Манжелійки (нині — це сільські ставки і заболочена місцевість), козаки оселилися на узгір'ї, де зараз вулиця Миру. Поселення назвали Сиротенки. Більшу частину населення складали козаки.[1]
Радянська окупація розпочалась в 1920 році. У 1930 році організовано колгосп «Комунар», який існував до 1974 року, а потім об'єднався з колгоспом імені Фрунзе, який існував до 1993 року. Правонвступником колгоспу імені Фрунзе стало КСГП ім. Фрунзе. Головами колгоспу «Комунар» був Куліш І. Т. і Купенко В. В..[1]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що встановлено смерть від голоду 11 жителів села.[2]
З вересня 1941 року по 26 вересня 1943 року село Сиротенки було окуповано німцями. На фронтах Радянсько-німецької війни 1941—1945 рр. загинули 122 жителя села Сиротенки.[1]
Після війни було об'єднано артілі, що існували у селі, у один колгосп імені Фрунзе. Головою колгоспу було обрано Чорноволенка Олександра Івановича, який інвалідом повернувся з фронту. З 1959 року його заступником був Недосвіт Борис Іванович — колишній моряк. З 1961 року Недосвіт Б. І. — голова колгоспу імені Фрунзе і лишався на цій посаді до 1991 року. У повоєнний час село електрифіковано, газифіковано, прокладено 14 кілометрів доріг з твердим покриттям, прокладено водопровід, механізовано тваринницькі і птахоферми.[1]
Із 1991 року головами колгоспу був Усков Анатолій Олексійович, Костенко Олександр Антонович, Мироненко Микола Федорович. Мироненку М. Ф. присвоєно звання-заслужений працівник сільського господарства та який нині працює на посаді директора агрофірми «Троїцька» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт».[1]
У 1974 році до колгоспу імені «Фрунзе» села Фрунзівка приєднався колгосп «Комунар» села Сиротенки. У 1993 році правонаступником колгоспу імені «Фрунзе» стало КСГП ім. Фрунзе.[1]
Населення[ред. | ред. код]
Кількість населення у селі змінювалась наступним чином[1]:
| 2001 | 2011 |
|---|---|
| 346 | 300 |
| ▼ |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Фрунзівська сільська рада [Архівовано 2016-04-03 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
