Сирія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сирія
Сирійська Арабська Республіка

الجمهورية العربية السورية

Прапор Сирії Герб Сирії
Прапор Герб
Гімн: Хомат ад-Діярі
Розташування Сирії
Столиця Дамаск
33°30′ пн. ш. 36°18′ сх. д. / 33.500° пн. ш. 36.300° сх. д. / 33.500; 36.300
Найбільше місто Алеппо
Офіційні мови арабська
Державний устрій Парламентська республіка
Президент
Прем'єр-міністр
Башар Ассад аль
Ваїль аль-Халькі
Незалежність отримана 17 квітня 1946 від Франції [1] 
Площа
 - Загалом 185 180[2] км² (88)
 - Води (%) 0.06%
Населення
 - перепис 2012 р. 22 530 746 (52)[3][4]
 - Густота 118 3/км² (101)
ВВП (ПКС) 2012 р., оцінка
 - Повний $ 107,831 млрд. [4] (67)
 - На душу населення $5,100 (114)
ІРЛП  (2012) 0.648[5] (середня) (78)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен інтернету .sy, سوريا.
Телефонний код +963

Сирійська Арабська республіка (араб. الجمهورية العربية السورية‎, аль-Джумхурі́йя аль-Арабі́йя ас-Сурі́йя) — арабська країна на Близькому Сході, розташована на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км) та межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1370 км², окуповані з 1967 р. Ізраїлем).

Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Більше половини сирійців — суніти, проте в країні присутні значні громади шиїтів-двохдесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і алавітів (16%), різних напрямків християнства (10%) та друзів (3%). Державна мова — арабська. З 1963 року республіка перебуває під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до н. е. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших постійно заселених міст світу.

Етимологія[ред.ред. код]

Назва Сирія походить від давньогрецької назви для сирійців: Σύριοι, Sýrioi або Σύροι, Sýroi.[6] Ряд сучасних вчених стверджують, що грецьке слово, пов'язаних з родинними Ἀσσυρία, Ассирії, в кінцевому рахунку походить від аккадського Ассуром.[7] Інші стверджують, що він був отриманий від Siryon.[8] Тим не менш підтримують теорію, що назва Сирія походить від Ассирія. Місцевість на східному узбережжі Середземного моря на південь від Кілікії, між Єгиптом і Месопотамією, що включає Коммагену, Софену і Адіабену, Пліній Старший описує як «колишню Ассирію».[9] За часом Плінія Сирія була розділена на ряд провінцій під Римською імперєю (але політично незалежними один від одного): Іудея, пізніше перейменована в Палестину в 135 р. (області, що відповідає сучасному Ізраїлі, на палестинських територіях і Йорданії) на крайньому південну-західі, Фінікія (сучасний Ліван), Месопотамія та Келесирія.[10]

Географія країни[ред.ред. код]

Докладніше: Географія Сирії
Рельєф Сирії

Сирія — держава на Близькому Сході. Межує з такими країнами: Ліваном, Ізраїлем, Йорданією, Іраком і Туреччиною. Загальна протяжність кордонів — 2414 км. Площа держави — 185,180 км (88 місце у світі). Територія держави неоднорідна. Північно-західні, прикордонні з Туреччиною території займають відроги гір Тавра. Прибережна зона є рифтовою, з простягнутою паралельно узбережжю западиною Аль-Габбу, по якій протікає друга за величиною ріка Сирії Оронт. З боку узбережжя западину знаходиться гірський ланцюг Джабаль-ан-Нісаірія, розділяючи країну на вологу західну частину і посушливу східну. Родюча прибережна рівнина розташована на північному заході Сирії (простягається на 130 км з півночі на південь вздовж берега Середземного моря від турецької до ліванського кордону). В цій місцевості зосереджено майже все сільське господарство країни. Найвища точка Сирії — Джабаль Аль-Шейх, яка згадується в Біблії як гора Хермон. На південь від гір розташована Сирійська пустеля — Бадійят Ашшам.

На сході Сирію перетинає Євфрат. У 1973 р. у верхній течії річки була побудована дамба, що стало причиною утворення водосховища, названого Озером Асада. У районах, розташованих вздовж течії Євфрату, поширене сільське господарство. На крайньому північному сході протягом 44 км по кордону з Туреччиною протікає друга головна річка Близького Сходу — Тигр.

Клімат в цілому посушливий: літо сухе і спекотне, а зима м'яка (на високогір'ях іноді випадає сніг). Середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм. Середня температура в січні +7,2 ° С, у липні + 26,6 ° С.

Нафтові в комерційних кількостях був вперше виявлений на північному сході в 1956 році.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Сирії

Хронологія основних подій:[ред.ред. код]

1918 — Арабські війська під командуванням еміра Фейсала і за підтримки британських військ захопили Дамаск, ознаменувавши закінчення 400-річного османського панування.

1919 — Емір Фейсал підтримує право арабів на самоврядування на Версальської мирної конференції, після поразки Німеччини та Османської імперії в Першій світовій війні

1920 — Національний Конгрес оголошує еміра Фейсала королем Сирії «в її природних межах» від гір Таурус в Туреччині до Синайської пустелі в Єгипті.

1920 — Сирію та Ліван переходить під французьке підданство.[11]

1920 — Франція проголошує нову державу — Великий Ліван.

1925-26 — націоналістична агітація проти французького панування перетворюється на загальнонародне повстання.

1940 — Друга світова війна: Сирія перебуває під контролем держав Осі після капітуляції Франції перед німецькими збройними силами.

1941 — британські і французькі війська окупують Сирію. Генерал де Голль обіцяє покінчити з французьким мандатом.

1945 — Протест з приводу повільних темпів виходу французьких військ з країни.

1946 — Останні французькі війська залишили Сирію. Проголошення незалежності Сирії.[11]

1958 — Сирія і Єгипет об'єдналися в Об'єднану Арабську Республіку (ОАР). Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер очолює нову державу.

1961-63 — Невдоволення єгипетським пануванням в ОАР спонукало групу сирійських офіцерів захопити владу в Дамаску і оголосити про розпуск союзної держави. Армійські офіцери захопили владу. Приходить до влади уряд баасистів, і Амін аль-Хафез стає президентом.

1967 — ізраїльські війська захопили біля Сирії Голанські висоти і знищили більшу частину ВПС Сирії в Шестиденної війни з Єгиптом, Йорданією і Сирією.

1973 — Сирія і Єгипет вступили у війну з Ізраїлем, але виявилися не в змозі повернути Голанські висоти, захоплені в ході арабо-ізраїльської війни 1967 року.

1974 — Сирія та Ізраїль підписали угоду про перемир'я.

1980 — початок ірано-іракської війни. Сирія підтримує Іран, згідно з традиційним суперництвом між лідерами партії Баас в Іраку та Сирії.

1991 — участь у війні в Перській затоці проти Іраку.

2003 — ізраїльський повітряний удар по табору палестинських бойовиків під Дамаском. Сирія називає ці дії «військовою агресією».

2004 — не менше 25 убитих в ході зіткнень між представниками курдської меншини, поліцією і арабами на північному сході.

2006 — Тисячі людей втекли до Сирії, рятуючись від ізраїльсько-ліванської війни.

2011 — початок Громадянської війни в Сирії.

2012 — Бомбардування Хомса стали, мабуть, одними з найкривавіших днів з моменту початку повстання.

Європейська політика сусідства[ред.ред. код]

2006 рік

Станом на 2006 рік Сирія підписала Європейсько-середземноморську Барселонську декларацію. Географічно і політично вона входить в ЄПС, але конкретні відношення, необхідні для обговорення Плану дій ЄПС та надання дієвості політиці, не встановлені. Відносини ЄС і Сирії основані на Угоді про співробітництво 1977 р., яка в основному регламентує торгівлю. ЄС і Сирія провели переговори про проект Угоди про асоціативне членство, що по вмісту схожа на інші угоди ЄС із середземноморськими партнерами, але її умови більш просунуті в таких областях, як боротьба з тероризмом і розповсюдженням зброї, сільськогосподарські тарифи, технічні торгові бар'єри, торгівля послугами, державні закупівлі, права на інтелектуальну власність і урегулювання торгових суперечок. В жовтні 2004 р. угода була парафована, але залишалась непідписаною. На 2006 рік ЄС сприяє Сирії в створенні установ, що складають основу політичних, соціальних і економічних реформ; допомагає ініціативам, що сприяють формуванню більш відкритого суспільства і заохочує інфраструктурні проекти, які здійснюються в співробітництві з ЄІБ. Стратегічні задачі ЄС у відношенні з Сирією: сприяння політичній відкритості і лібералізації економіки.[12]

На 2006 рік Сирійсько-європейський бізнес-центр є однією із програм, що фінансується на кошти ЄС. Він створений в 1996 р. з метою допомоги розвитку сирійської економіки, а також малих і середніх підприємств (МСП). За 10 років центр надав підтримку біля 3 500 компаніям і навчив 2 500 менеджерів.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Політична система — унітарна напівпрезидентська республіка з довготривалим домінуванням у парламенті однієї політичної партії (Баас). Главою держави з 2000 року є Башар аль-Ассад, який успадкував цю посаду від свого батька Хафеза аль-Асада, і який представляє партію Баас. Прем'єр-міністр країни — Ваїль аль-Халькі (партія Баас).[13]

Результати виборів до парламенту Сирії 7 травня 2012 року (кількість отриманих мандатів):[14]

  • Національний прогрессивний фронт — 168 (провладний блок)
    • Арабська соціалістична партія Баас — 134
    • Соціалісти-юніоністи — 18
    • Комуністична партія Сирії (фракція Халіда Бакдаша) — 8
    • Комуністична партія Сирії (фракція Юсуфа Фейсала) — 3
    • Національна обітниця руху — 3
    • Арабський соціалістичний союз — 2
  • Народний Фронт за зміни та звільнення — 5 (опозиційний блок)
    • Сирійська соціальна націоналістична партія — 4
    • Партія народної волі — 1
  • Позапартійні — 77
  • ВСЬОГО — 250

Економіка[ред.ред. код]

За оцінкою на 2011 р. номінальний валовий внутрішній продукт Сирії становив $64,7 млрд (66-67 місце в світі). ВВП на душу населення у 2011 р. — $5100 (106–114 місце), і за класифікацією Світового банку Сирія є країною з доходами нижче середньосвітового рівня.[15] Внаслідок громадянської війни, у 2012 р. був зафіксований економічнний спад на рівні 14-20% від показника 2011 р, а очікуваний обсяг валового продукту на душу населення зменшився з $5100 до $4260.[16][17]

У сільському господарстві Сирії у 2011 р. було зайнято приблизно 17% робочої сили і створювалося близько 16,9% ВВП. У промисловості було зайнято 16% робочої сили та створювалося 27,4% ВВП. Найбільшим за кількістю зайнятих та економічним внеском сектором була сфера послуг — тут були зайняті 67% самодіяльного населення та створювалося 55,7% доданої вартості.[4]

Серйозною проблемою є високий рівень безробіття, який у 2011 р. становив 12,3% працездатного населення (2010 р. — 8,4%), пов'язаний з уповільненням темпів зростання сирійської економіки після 2008 року, як наслідок падіння світових цін на нафту та нафтопродукти. У 2012 р. безробіття зросло до 18% працездатного населення.[18][19]

Сирійський експорт у 2006 р.
Структура сирійського експорту у 2011 р.

Бюджет Сирії у 2011 р. (оцінка)[4]

  • Доходи - $11,69 млрд
  • Видатки - $17,87 млрд

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Експорт: $12,66 млрд (2011, оцінка) — нафта та нафтопродукти (бл. 40% загальної вартості експорту), бавовна, одяг, зернові, фосфати, тютюн, м'ясо

Основні країни-імпортери сирійської продукції (2012, оцінка):[20]

Імпорт: $13,81 млрд (2011, оцінка) — машини, транспортне та електротехнічне обладнання, продукція сільського господарства, метали та металопродукти, продукція хімічної промисловості

Основні країни-експортери продукції до Сирії (2012, оцінка):[21]

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності[ред.ред. код]

Густота населення Сирії у 1980-і роки

Історична динаміка чисельності населення Сирії[22]

рік населення
1950 3 413 000
1955 3 922 000
1960 4 593 000
1965 5 398 000
1970 6 379 000
1975 7 564 000
1980 8 956 000
1985 10 667 000
1990 12 452 000
1995 14 338 000
2000 16 371 000
2005 18 167 000
2010 21 533 000

Етнічні групи[ред.ред. код]

Релігійний склад населення[ред.ред. код]

Етнорелігійний склад населення Сирії

Релігійний склад населення Сирії на початку XXI ст. (оцінка)[23]:

Релігійний склад населення Сирії за переписом 1943 р.:

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Syria-blank-governorates.png

Сирія поділяється на 14 провінцій (араб. мухафаза, у мн. числі — мухафазат), глава яких назначется міністром внутрішніх справ після затвердження кабінету міністрів. У кожній провінції вибирається місцевий парламент. Провінція Кунейтра окупована Ізраєлем з 1973 і анексована їм в 1981, частина провінції (демілітаризована зона) перебуває під керуванням ООН.

українська
назва
арабська
назва
Населення,
чол.
Столиця
1. Дамаск دمشق 4,500,000 Дамаск
2. Дамаск (провінція) ریف دمشق 2,235,000 Дамаск
3. Ель-Кунейтра القنيطرة 69,000 Ель-Кунейтра
4. Дара درعا 858,000 Дара
5. Ас-Сувейда السويداء 304,000 Ас-Сувейда
6. Хомс حمص 1,561,000 Хомс
7. Тартус طرطوس 720,000 Тартус
8. Латакія اللاذقية 891,000 Латакія
9. Хама حماه 1,416,000 Хама
10. Ідліб ادلب 1,288,000 Ідліб
11. Алеппо (Халеб) حلب 4,120,000 Алеппо (Халеб)
12. Ар-Ракка الرقة 811,000 Ар-Ракка
13. Дейр-ез-Зор دير الزور 1,040,000 Дейр-ез-Зор
14. Аль-Хасаке الحسكة 1,225,926 Аль-Хасаке
Syrnumbered.png

На 2007 рік у Сирії налічувалося 84 великих міст і 6432 інших населених пунктів (маленьких міст і сіл).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Проголошена вперше вересень 1936, потім - 1 січня 1944; признана 17 квітня 1946.
  2. 11703 км² окуповані Ізраїлем і анексовані в 1980році.
  3. Census.gov (2013). «Country Rank. Countries and Areas Ranked by Population: 2013». U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 2013-05-09. Процитовано 2013-05-09. 
  4. а б в г «Syria». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-02-01. Процитовано 22 April 2012. 
  5. «Human Development Report 2013». United Nations Development Programme. 2013-03-14. Процитовано 2013-03-14.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  6. Joseph, John (2008). «Assyria and Syria: Synonyms?» (PDF). Архів оригіналу за 2013-07-06. 
  7. First proposed by Theodor Nöldeke in 1881; cf. Harper, Douglas (November 2001). «Syria». Online Etymology Dictionary. Архів оригіналу за 2013-07-06. Процитовано 2007-06-13. 
  8. Pipes, Daniel (1992). Greater Syria: The History of an Ambition. Middle East Forum. с. 13. ISBN 0-19-506022-9. Процитовано 1 February 2010. 
  9. Pliny (77). «Book 5 Section 66». Natural History. University of Chicago. ISBN 84-249-1901-7. 
  10. «Syria :: Roman provincial organization». Britannica Online Encyclopedia. Britannica.com. Процитовано 2008-10-25. 
  11. а б «Report of the Commission Entrusted by the Council with the Study of the Frontier between Syria and Iraq». World Digital Library. 1932. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2013-07-08. 
  12. Журнал «Працюємо спільно Європейська політика сусідства 2006 рік» (рос. )
  13. Qordoba — Translation of the Syrian Constitution Modifications
  14. www.parliament.sy/forms/cms/viewStatistics.php
  15. Світовий банк — Country and Lending Groups
  16. Syria's Assad watches war chest dwindle — Deutsche Well (2 вересня, 2012)
  17. Syrian economy to shrink 20 percent in 2012: IIF — Reuters (10 грудня, 2012)
  18. Worldbank — Syria Country Brief
  19. Syria Unemployment rate — Indexmundi
  20. CIA The World Factbook Export Partners of Syrian Arab Republic
  21. CIA The World Factbook Import Partners of Syrian Arab Republic
  22. United Nations. World Population Prospects, the 2012 Revision
  23. http://www.state.gov/j/drl/rls/irf/2006/71432.htm

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]