Сирія (римська провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провінція Сирія серед провінцій Римської імперії (виділена червоним).

Сирія — провінція Римської імперії, котра існувала між 64 р. до н.е. та 194 р. н.е.

У 75 — 72 роках до н.е. вірменський цар Тигран Великий оволодів Сирією, котра до того належала царям з династії Селевкідів. Невдовзі Тигран виявився втягнутим у Третю Мітрідатову війну з римлянами та зазнав нищівної поразки. Останні вірменські гарнізони покинули Сирію у 68 р. до н.е., а римський сенат визнав її правителем Селевкіда Антіоха XIII. Втім, вже у 64 р. до н.е. останній загинув від рук арабського володаря Емеси (Хомс). Того ж року провідник римлян Помпей Великий прибув до Сирії та анексував її на користь Риму, завершивши таким чином історію Держави Селевкідів.

Нова римська провінція Сирія була більшою за сучасну країну з такою назвою, оскільки включала Фінікію (Ліван), Зайордання (північно-західна Йорданія) та ряд міст на території Юдеї (Ізраїлю). В той же час, розташовані на крайньому півдні сучасної Сирії міста Босра та, ймовірно, Адраа належали Набатейському царству.

Південну частину провінції (від Дамаска на півночі до Філадельфії на півдні) Помпей організував у вигляді Десятимістя. Емеса (Хомс) та Ітурея (область на сході Лівану, котра, зокрема, включала долину Бекаа) були залежними володіннями місцевих династів. Хоча Юдея залишалась під управлінням власних царів, проте вони були позбавлені влади над розташованими на її территорії елліністичними містами. Втім, в подальшому Іроду Великому передали під управління кілька міст зі складу Декаполісу (Гіппос, Гадара) та ряд територій на півдні Сирії (Батанея, Трахонея та Авран). Невдовзі після смерті Ірода (6 рік н.е.) більшу частину його царства перетворили на нову провінцію Юдея, прокуратори якої також перебрали на себе управління зазначеними вище елліністичними поселеннями на території сучасного Ізраїлю. Що стосується провінції Сирія, то тут ще певний час існували залежні володіння Іродіадів, а також правителів Ітуреї та Емеси. Втім, не пізніше 70-х років н.е. всі вони були ліквідовані.

У 135 році, після придушення повстання Бар-Кохби, знелюділа Юдея була приєднана до Сирії.

На початку 190-х правитель провінції Песценній Нігер оголосив себе імператором, проте був розгромлений Септимієм Севером. Останній з метою запобігання надмірній концентрації провінціальних ресурсів у одних руках розділив Сирію на три провінції — північну Келесирію, центральну Сирію-Фінікію та південну Сирію-Палестину.