Система випробування свердловин на нафту й газ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Система випробування свердловин на нафту й газметод дослідження, що полягає в ізоляції випробуваного пласта у стовбурі свердловини від гідродинамічного зв'язку з вище- і нижчезалеглими пластами й у пробній відкачці рідини із пласта з вимірюванням дебіту. Проведення цих робіт обов'язкове в циклі проходки пошукових і розвідувальних свердловин.

Різновиди систем[ред. | ред. код]

Розрізняють дві системи випробування:

  • 1) зверху вниз випробуються пласти в міру того, як вони розкриваються бурінням. У цьому випадку випробування найчастіше проводиться в незакріпленій свердловині із застосуванням пластовипробувача;
  • 2) випробування знизу вгору, при цьому свердловину бурять до проектної глибини, цементування ведеться з підйомом цементу на всю потужність розрізу товщі з наміченими до випробування пластами; випробування ведеться починаючи з нижнього пласта через прострелені діри проти кожного пласта із застосуванням цементних мостів або випробувачів пластів (двосторонніх покерів).

У практиці віддається перевага другій системі випробування свердловин.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]