Система керування польотом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пряме керування літаком

Система керування польотом (англ. Aircraft flight control system, FCS) звичайних літаків складається з керуючих поверхонь, відповідних органів керування в кабіні, зв'язків (тяги) та необхідних механізмів для керування напрямком польоту літака . Керування авіаційними двигунами для зміни швидкості також розглядаються як елемент керування польотом.

Основи керування літаком пояснюються на малюнку, де механізми керування показані в динаміці. Основна система, що використовується на літаку, вперше з'явилася в легко пізнаваному вигляді вже у квітні 1908, на моноплані епохи початку літакобудування Блеріо VIII[en] конструкції Луї Блеріо.

Електродистанційна система керування[ред. | ред. код]

Електродистанційна система керування (ЕДСК, англ. Fly-by-Wire) — система керування, що забезпечує передачу керуючих сигналів від льотчика до виконавчих механізмів у вигляді електричних сигналів.

Історично поява ЕДСК пов'язана з ненадійністю роботи тяг на деяких літаках (у СРСР ЕДСК з'явилася вже на АНТ-20), або зважаючи на складність виведення з гермокабіни рухливих тяг на висотних винищувачах (Пе-2). Однак життєва необхідність у ЕДСК виникла через перехід до статично нестійкого компонування винищувачів, які дозволяли отримати ряд переваг порівняно зі звичайними (зниження балансувального опору і маси фюзеляжу, і як наслідок, збільшення економічності; поліпшення маневреності). З ряду причин (люфт у механічній проводці та ін) на таких літаках неможливо було застосувати традиційну бустерну необоротну систему керування.

Першим літаком з аналоговою ЕДСК став американський A-5 «Віджілент». Перші серійні винищувачі з ЕДСК — F-16, Су-27.

Дещо пізніше ЕДСК з'явилися і на пасажирських літаках (вперше — на Airbus A320 і Ту-204). Більшість більш сучасних пасажирських і військових літаків також оснащені такою системою керування.