Система єдиного перехідного голосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Єди́ного перехідно́го го́лосу систе́ма (single transferable vote — STV) є виборчою системою квотно-преференційного голосування, мета якої полягає в тому, щоб мінімізувати втрату голосів виборців і забезпечити пропорційне представництво всіх груп населення, при якій виборці голосують за окремих кандидатів, а не партійні списки. Це досягається у багатомандатних округах шляхом передавання надлишкових голосів від кандидатів, які вже здобули мандат, до інших, також обраних виборцями.

Виборчу систему єдиного перехідного голосу розробили незалежно один від одного в середині XIX ст. у Великобританії юрист Томас Геєр (Thomas Hare) та у Данії математик Карл Андре (Carl Andræ). Вона використовується на виборах до парламентів Ірландії та Мальти, на місцевих виборах у Північній Ірландії, Шотландії, Австралії, Новій Зеландії, деяких муніципалітетах США. На Тасманії її впровадження у 1896 році завдячує Ендрю Кларку (Andrew Inglis Clark), тому її іноді називають системою Геєра-Кларка. Виборчу систему високо оцінював з ліберальної точки зору Джон Стюарт Мілль.

Процедура голосування[ред.ред. код]

  1. Виборець відмічає порядок переваги своїх кандидатів, ставлячи цифру навпроти прізвища в єдиному ординарному бюлетені.
  2. Після завершення голосування обраховується квота, що визначає необхідний мінімум голосів, потрібних для отримання мандату (квота Друпа, квота Гаґенбаха-Бішофа).
  3. Голоси, які виявилися зайвими для кандидатів, що виконали квоту, переходять до тих, кому виборці віддали свої другі позначки; при цьому зі списку викреслюються кандитати з найменшою кількістю голосів. Голос передається тільки тим кандидатам, котрих обрав сам виборець.

Переваги квотно-преференціної системи. Вона є найдосконалішою для вільного і демократичного волевиявлення, виборець може розподілити симпатії між кількома кандидатами, знаючи, що голоси не втрачаються. Зникає диктат партійного керівництва, адже кандидат отримує мандат безпосередньо від виборців. Мандат може здобути як партійний, так і незалежний кандидат. Відкривається можливість представництва для розпорошених меншин.

Основним недоліком системи є її складність у підрахунку результатів і можливості для фальсифікацій на рівні виборчих комісій. Голосування вимагає освіченого населення з відповідною політичною культурою.

Посилання[ред.ред. код]