Системологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Слід додати посилань на джерела та носіїв (авторів) інформації

Системоло́гія - (від грец. σύστημα — ціле, системне як неподільне, складне як складене з частин; ло́гос (грецька λόγος — «слово», «думка», «змістовність», «понятие», - как наука), - наукові знання і науково-практична діяльність людини, вивчення та використання системності, сістемогенеза об'єктів, процесів і явищ в науці, техніці, природі, суспільстві і психології особистості.

Походить назва та основа поняття системології від явища системності основних категорій світобудови на мікро та макроріввнях, як творення систем через процес системогенезу в природі та оптимального алгоритму за подобою системно-організаційної діяльності за участі людини.

Системологія надає основи методології природничих наук та науково-практична сфера діяльності людини за формалізації основ наукової світоглядності, будови системності світу та науково-практична область діяльності пов'язана з системною діяльністю, методологією досліджень, опрацюванням, формуванням знань про Природу системності Всесвіту та їх застосуванням у вивчені, проектуванні, створенні, управлінні системами та явищами системогенезу в науково-практичній діяльності людини.

Саме біонічний шлях вивчення системності, системогенезу (Анохін П.К.) і систем в природі, ситемогененезу складних систем (біологічні об'єкти) на основі біофізики складних систем задекларована в 60-70-х роках 20-го століття покладено в основу основоположної науки про системність світу. Системологія, через основи матеріальної світобудови є базовою природничою наукою для фізики, хімії, біології, астрономії та інших, які є скадовими природознавства, бо системологія є матеріалізацією філософії, методології, основою усіх цих наук.

Основу системології складають система знань про системність світу алгоритм системогенезу, він же, — алгоритм системно-організаційної діяльності, та системність (цілісність функціональної неподільності, чи зв'язку) категорій матеріального світу: матерії, інформації в просторі і часі.

Теорія систем, як базовий напрямок системології налічує тисячоліття пошуку, але набуває активного розвитку в останні століття. Розробники поділяються на загальносистемних та прикладників, зробивши свій вклад розробкою напрямку чи складової в системології. Найбільш значущі роботи узагальнюючого плану зроблено в останньому періоді виходячи з прототипу системи:

  • Богданов А.А, — досліджуючи природні та соціальні системи і саму організацію науки, як творчий вид діяльності;
  • Анохін П. К., — досліджуючи формування природних систем у вищій нервовій діяльності сформував прототип та ввів важливе базисне поняття системогенезу;

Роботи базатьох авторів дотичні до історії формування системології, але складають пошуковий характер як за поняттями, так і відносне наближення підходів:

  • Л. Барталанфи - системное мировоззрение;
  • О. Лангре - система и целое;
  • У. Росс Эшби - сложные системы, большие системы;
  • М. Аккоф - системний підхід;
  • И. Клір - системна методологія, а перекладацька школа видавництва ;
  • Г. Хакен - синергетика;
  • М. Месарович - системна ідеологія, загальна теорія систем;
  • Н. Бусленко - моделювання систем;
  • М. Месарович, М. Бусленко - теорія складних систем;
  • И. Пригожин - теорія самоорганізації;
  • А.И.Уйомов, Ю.А.Урманцев – загальна теорія систем;
  • А.О. Рум'янцев, А.А. Гагаєв – субстратний підхід;
  • А.Н. Малюта - інвариантне моделювання.

Системологія, термін як поняття вперше зустрічається в роботах філософа І. Б. Новікова (1965).

В. Дружинін, Д. Комов, видають брошюру з вступом В. Глушкова (1976) під назвою "Проблеми системології. Проблеми теорії складних систем. / В.В.Дружинин, Д.С.Конторов // М.: Советское радио. 1976г. Саме перекладачі цього видавництва видають переклад книги Кліра, застосувавши саме термін "системологія", в додаток до авторського, "системна методологія" - "Автоматизация решения системных задач", в рамках математичного моделювання та системного підходу, як концептуального підходу та етапу в формуванні системології..

Ю. Ворона надає повноту формулювання алгоритму системогенезу та квартету категорій в роботах 1980-1983р. - через дослідження первинного системогенезу на пресоматичному та соматичному рівні, дослідження психофізики свідомості та успішність творчої діяльності особистості в вирішенні складних проблем пізнання було досягнуто вивчення первинного системогенезу людини і тварин, що лежать в основі якісного формування складних систем через синергізм та синкретизм різних рівнів організації матерії електроиагнітного походження та синергії.

Основи системності світу (всесвіту) виписані Вороною Ю.С. в порядку формалізованного відображення системогенеза в Природі вказує на їх натурну універсальність, реалізовану у розвитку науково-практичних робіт у вивченні первинного системогенезу людини і тварин. Це базові категорії системності і природній алгоритм системогенезу.

Базові категориі ситемології - системна організація категорій світобудови, - велике об'єднання:

S = F [M v I v R v T] , де: [ред.ред. код]

S - системність світобудови через детермінізм категорій-основ в просторі та часі ;

F - функціональний детерміністський зв'язок, як основа саморуху матерії;

v - знак великого об'єднання (підкреслена), як нероздільність, цілісність, подільна лише в моделях опису:

M - матерія у всіх проявах та фундаментальних взаємодіях, так і з новим видом - синергією;

I - інформація (ін-форма), сукупність характеристик, властивостей матерії та структур в просторі і часі;

R - простір, континуальна протяжність (некінченність)та відносна мірність;

T - час, континуальна протяжність (некінченність)та відносна мірність.

Алгоритм системогенезу - СОД - алгоритм системно-організаційної діяльності в короткій формі запису чи природній саморух матерії та інформації в просторі і часі, це послідовність функцій одного циклу СОД:

> Проблема > Задача > Модель > Забезпечення > Управління > Виконання > Споживання > [ред.ред. код]

Далі можливий наступний цикл, чи аналіз попереднього за результатом. Кожен етап може бути детально розглянутий за повним циклом СОД саме данного процесу. Спрамованість в часі дае можливість лише повторного циклу чи наступного етапу алгоритму.

Детально алгоритм системогенезу - СОД, формалізовано з описом дії в Природі чи діяльності людини:

1. Проблема (П) - об'єкт (процес, явище) діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого небудь). У природі - потенціал і свобода дії сил саморуху матерії. Усвідомлення і формулювання проблеми - Ідея. Найзгубніше для ідеї - її підміна! Ідеї - формують організаційну діяльність людини.

2. Задача (Зд) - крайові (граничні) умови задачі - критерії її вирішення. В Природі самоорганізація - критерії та умови саморуху матерії за механізмами її взаємодії в просторі і часі як данності. Оптимально визначені умови задачі - критерії її вирішення!

3. Модель (М) - версія або варіант оптимального вирішення Проблеми. У природі - реалізованість саморуху матерії. Закони Природи - принцип функціонального детермінізму та системності світобудови. Закони не мають винятків!

4. Забезпечення (З) - інформаційне, методичне, програмне, процесорне чи кадрове, ресурсне (енергія, матерія, простір і час, функціоналізм механізмів взаємодії) і інше. В Природі - повнота і самодостатність кількісного та якісного прояву системності світу. Точка опори для системності Світу!

5. Управління (У) - виконавче, тактичне, координаційне, адміністративне. В Природі - гармонічна узгодженість, баланс функцій та ресурсів! Мета управління - не проблема, проблема - не мета! Підміна ідеї цілями ціннісної орієнтації вибору суб'єкта управління породжують нові великі проблеми.

6. Виконання (В) - процес виробництва продукту для задоволення споживання. В Природі - дозволяюче Проблему направлений рух матерії, виконавчих сил та процесів. Проявленість системності Світу - рух матерії!

7. Споживання (С) - процес руху і використання продукту СОД користувачем. В Природі Споживання проявляється функцією переходу об'єктів в новий стан, що приводить до стабілізації (вирішення Проблеми) або породжує новий процес СОД новими проблемами. Неадекватність продукту чи побічні продукти - нові проблеми які поки домінують у виробництві людини.

Історія[ред.ред. код]

Концептуально ця неперервність та взаємопов'язаність відображена ще М. В. Ломоносовим, як закон збереження та руху матерії.

Попередники пов'язували системологію переважно з систематикою та математичним моделюванням, що не давало основних концептуальних визначень навіть поняття системи. Термін вперше застосовано російським вченим І. Б. Новиковим. Історія досліджень інтенсивного пошуку відображено в роботах А. А. Богданова (тектології), Людвига фон Берталанфі, В. М. Глушкова, Б. Ш. Флейшмана; Норберта Вінера; Едварда Лоренца; Джорджа Кліра, І.Пригожина, Ю.Урманцева та інших дослідників теорії систем.

Найбільше вплинув на формування сучасного стану системології П. К. Анохін, запровадивши теорію функціональних систем та поняття системогенезу. Основна, змістовна концепція системології в її методологічному викладі наведена Ю.Вороною, пов'язуючи визначення системи з функціональною складовою визначеною П. К. Анохіним — системогенезом,- надаючи їй вичерпної функціональної визначенності.

Системогенез є процесом формування, розвитку та функціонування систем шляхом системоутворюючих механізмів взаємодіючих явищ. Саме ця взаємопов'язаність системоутворюючих явищь з самим існуванням систем є тією складовою конструктивізму та універсальності базових положень системології, надаючи їм методологічної значущості в багатьох сферах науково-практичної діяльності: досліджені систем та об'єктів до них прирівнених, в системному проектуванні, управлінні системами/проектами, оцінці систем/проектів, освіті, методології наук тощо.

Западні школи (англомовне середовище) де переважає прагматичний підхід з обліком та систематикою напрацьованого, науки про системи вважають міждисціплінарним підходом відомим як системний підхід, як методичним засобом чи напрямком, сферою інтересів та діяльністю лише пов'язаною з загальним поняттям систем. Критерії класифікації систем при цьому невизначені, зате систематика систем по напрямкам застосування складена в один масив та - науки про системи. Наука системологія поглинає всі напрямки саме загальними критеріями незалехно від сфери застосування, бо має критерії системності, системогенезу і всі інші китерії є дійсними тільки для класифікацій за напрямками чи призначенням. Тож системологія є наукою що позбавлена вузькопрофільних дисціплінарних ознак і стала не міждисціплінарною а загальною наукою, що має свій предмет - явища і механізми, а також загальні закони і критерії класифікації систем за загальними принципами саме системології. Саме тому системологія є наукою нарівно як фізика, хімія, астрономія та т.п. Подібно як фізика присутня в матеріалознавстві, технікі, технологіях, так і системологія розлядає та дозволяє контролювати і управляти процесами і явищами системноорганізаційної діяльності і системогенезу в багатьох наукових та прикладних напрямках. Саме перенесення акценту на системність присутню в усіх об'єктах і відмінність в класифікації систем і псевдосистем ставить системологію в рад заканьнонаукових базових напрямків природознавства.


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.