Ситенко Олексій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Григорович Ситенко
Олексій Ситенко
Олексій Ситенко
Народився 12 лютого 1927(1927-02-12)
Борзнянський район, Чернігівська область
Помер 11 лютого 2002(2002-02-11) (74 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Alma mater Харківський університет
Галузь наукових інтересів теоретична фізика
Заклад Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Член Національна академія наук України і Угорська академія наук
Відомий завдяки: метод Ситенка-Глаубера
Нагороди Орден Дружби народів Орден Трудового Червоного Прапора

Олексі́й Григо́рович Сите́нко (* 12 лютого 1927, с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області — † 11 лютого 2002, Київ) — український фізик-теоретик, академік АН УРСР (обраний 1 квітня 1982), доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1961).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 12 лютого 1927 р. в с. Нові Млини Батуринського району Чернігівської області. Після закінчення середньої школи 1944 р. у Краматорську і вступив до фізико-математичного факультету Харківського університету, який з відзнакою закінчив у 1949 році. Продовживши навчання в аспірантурі, у 1952 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук.

Працював у Харківському університеті асистентом, доцентом і професором теоретичної фізики. (1952—1961), в Інституті фізики АН УРСР (1961—1968). З 1963 року — одночасно професор Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З 1965 очолював кафедру теорії ядра та елементарних частинок КДУ.

З 1968 року і до кінця свого життя О. Г. Ситенко працював в Інституті теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України спочатку завідувачем відділу теорії та ядерних реакцій (1968—2001), а з 1998 року — директором цього інституту.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Проводив дослідження у галузях ядерної взаємодії та процесів у плазмі. Дифракційна теорія ядерних процесів у світовій літературі дістала назву методу Ситенка — Глаубера. Йому належить фундаментальний внесок в теорію взаємодії високоенергетичних частинок і ядерних систем з ядрами. Сучасні уяви про ядерні процеси зіткнень при високих енергіях за участю складних частинок базуються на побудованій ним загальній теорії багаторазового дифракційного розсіяння.

Автор 17 монографій та понад 450 наукових статей.

Могила Олексія Ситенка на Байковому кладовищі

Нагороди[ред.ред. код]

Меморіальна дошка присвячена академіку НАН О.Ситенко. Київ, вул. Володимирська 51/53, 2014 р., автори — Олесь Сидорук і Крилов Борис.

Був іноземним членом Королівської Шведської академії наук (1991), почесним членом Угорської академії наук (1997), членом Американського фізичного товариства (1992), членом Нью-Йоркської академії наук (2000), Соросівським професором (1994) та ін.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У м. Києві на будинку № 51-53 на вулиці Володимирській, де в 1970—2002 роках жив і працював науковець, встановлено меморіальну дошку[1].

Публікації[ред.ред. код]

  • Ситенко О. Г. Теорія розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 332 с.
  • Ситенко О. Г., Мальнєв В. М. Основи теорії плазми. — К. : Наукова думка, 1994. — 366 с.
  • Ахиезер А. И., Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Электродинамика ядер. — К. : Наукова думка, 1989. — 432 с.
  • Ситенко А. Г. Лекции по теории рассеяния. — К. : Вища школа, 1971. — 260 с.
  • Ситенко А. Г. Теория ядерных реакций. — М. : Энергоатомиздат, 1983. — 352 с.
  • Ситенко А. Г. Флуктуации и нелинейное взаимодействие волн в плазме. — К. : Наукова думка, 1977. — 248 с.
  • Ситенко А. Г. Электромагнитные флуктуации в плазме. — Х. : Изд-во ХГУ, 1965. — 184 с.
  • Ситенко А. Г., Тартаковский В. К. Лекции по теории ядра. — М. : Атомиздат, 1972. — 352 с.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.