Ситник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник
Juncus hostii
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ситник (Juncus)
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Juncus
EOL logo.svg EOL: 29910
IPNI: 20602-1
ITIS logo.svg ITIS: 39220
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13578
Fossilworks: 369916

Ситни́к (Juncus) — рід рослин родини Ситникових, однорічних або багаторічних трав'яних рослин, у останніх [кореневище] коротке або подовжене, що утворює дернинки, або повзуче з циліндричними стеблами і піхвяними листками. Суцвіття розгалужене, рідше головчасте. Приурочені переважно до вогких місць, лук, берегів водойм.

Походження назви[ред. | ред. код]

Слово «ситник», походить, ймовірно, від праслов'янського *sitъ, *sita — варіанта слова *sětь («мотузка»). Назва пов'язана з тим, що стебла цієї рослини використовувалися для плетіння. Споріднене з литовськими sietas, saitas («мотузка», «прив'язь»), sieti («зв'язувати»), латиськими siet, saistit («в'язати», «прив'язувати»). Інша етимологічна версія пов'язує «ситник» зі словом «сито», наводячи за приклад давньоісландське sef («ситник», «оситняк») та давньоанглійське sife («сито»). У такому випадку виникнення назви пов'язують зі пористою структурою рослини[1].

Систематика[ред. | ред. код]

Рід нараховує близько 300 видів.

На території України зростає 29 видів. Найпоширеніші:

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.