Ситник Ольга Юріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник Ольга Юріївна
Народилася 14 лютого 1985(1985-02-14) (37 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політична діячка, громадська діячка, бізнесвумен, підприємиця
Alma mater Віденський економічний університет (2006), Львівський національний університет імені Івана Франка (2007) і Університет Оксфорда (2007)
Знання мов українська і англійська
Заклад Івано-Франківська обласна рада
Членство Реанімаційний пакет реформ
Партія Воля

Ольга Юріївна Ситник (Галабала) (нар. 14 лютого 1985(19850214), Львів, Українська РСР, СРСР) — український політик, громадський діяч. Депутат Івано-Франківської обласної ради від партії Воля.[1] Входить до політради партіх Рух Нових Сил.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ольга Галабала народилася 14 лютого 1985 року у Львові. Здобула юридичну освіту у Львівському університеті ім. Франка, стипендіат Віденського університету економіки та управління і Оксфордського університету. 2006 року отримала стипендію від Університету Сан Дієго (США) та навчалася в Оксфордському університеті (Англія) за спеціальністю «Європейське право та антимонопольне законодавство».[джерело?]

2012 увійшла до списку успішних жінок-підприємців журналу «Форбс» за створення компанії «Унікальна Україна», найкрупнішого тоді оператора з внутрішнього туризму.[2][3]

Під час Революції гідності була співкоординатором Громадського сектору Євромайдану та співзасновником «Реанімаційного пакету реформ».

2014 — стала співзасновником та керівником партії «Воля»[джерело?].  

2015 року обрана депутатом Івано-Франківської обласної ради та заступником голови облради. Розпочала аудит нафтогазових підприємств, боротьбу з незаконною вирубкою лісів, вимагала проводити всі закупівлі через Prozorro. За цю діяльність через три місяці звільнена з посади.

У 2016—2018 роках партія «ВОЛЯ» перебувала у складі партії Рух нових сил Михайла Саакашвілі, була керівником об'єднаної партії. Координувала акції протесту.

2019 року заснувала громадську організацію «Жінки волі» та жіночий рух «Я можу!».[4]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

2004—2007: у різні роки була головою студентських громадських організації: головою Об'єднання студентів — правників[5], віце-президентом національного правління Європейської асоціації студентів права (ELSA), в.о. голови Ліги студентів Асоціації правників України[6].

Ольга опікувалася Буківським дитячим будинком-інтернатом для неповносправних дітей. Разом з студентами-правниками Ольга боролася проти знущань над психічно дітьми, які відбувалися в цьому дитячому будинку.[7]

Під час Помаранчевої революції була активістом громадської організації «ПОРА».

2004—2005: була виконавчим директором Західноукраїнського комітету Європейської бізнес асоціації.

2013: Разом із Володимиром В'ятровичем, Ігорем Луценком, Ганною Гопко та іншими громадськими активістами була одним з координаторів Громадського сектору Євромайдану, забезпечуючи координацію протесту громадських активістів під час Революції Гідності. Серед проведених акцій акція біля МВС — «Де вони?» з вимогою шукати зниклих під час розгону Євромайдану, «Мирний рейд» — нагадування про присягу захисника вітчизни, «Музика проти насильства» — вже легендарне «піаніно на Банковій», «Підвезіть на Майдан» — флеш-моб, на в'їзді в Київ запрошували водіїв на Майдан, «Миротворчі патрулі» — акція пропагування ненасильницького спротиву та десятки інших[8].

У січні 2014 року Ольга представляє громадськість Євромайдану під час слухань Парламентської Асамблеї Ради Європи. Команді вдалося суттєво вплинути на резолюцію ПАРЄ щодо України, вилучивши чисельні правки, які намагалася проштовхнути Російська Федерація[9].

2014: Разом з Світланою Заліщук, Оксаною Сироїд, Ганною Гопко та іншими громадськими активістами започаткувала ініціативу «Реанімаційний пакет реформ».[10][11]

На початку 2019 року створює громадську організацію «Жінки ВОЛІ», жіночий громадський рух «Я МОЖУ» та розпочинає національну кампанію за права жінок.[12]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

21 червня 2014 року стає співзасновником партії «ВОЛЯ»[13], є членом ради та керівником партії. Під час місцевих виборів 2015 року керувала виборчою кампанією до місцевих рад. В результаті партія «ВОЛЯ» отримала близько 500 депутатів місцевих рад та створила фракції у 145 місцевих радах.[14] Ольга Ситник (Галабала) стала депутатом Івано-Франківської обласної ради.[15]

У грудні 2015 року обрана заступником голови Івано-Франківської обласної ради. Ольга так прокоментувала своє призначення: «Вірю, що Революційна боротьба кожного продовжується на своєму маленькому „майдані“. Це означає робити все, що в твоїх силах на своєму місці задля волі людини і волі держави! Задля зміни системи, а не просто прізвищ в політиці».[16]

Резонансні заяви і справи[ред. | ред. код]

1. Почала аудит роботи нафтогазових підприємств області, оприлюднила факти несплати компаніями більше 300 млн грн до місцевих бюджетів (робота проведена більше як з 75-ма сільськими радами на території яких здійснюється видобуток, РДА та ДФС) та розпочала дії щодо легалізації сплати цих податків.[17][18] Заблокувала надання дозволу на видобування нафти та газу компанії екс-міністра часів Януковича Миколи Злочевського.[19][20]

2. Оприлюднила дані про незаконну приватизацію Бурштинської ТЕС, що належить ДТЕК Рината Ахметова, що завдало державі збитків на 3 млрд грн.[21] Оприлюднено документи щодо несплати податків ТЕС до бюджету Бурштину на 66 млн грн.[22]

3. Звинуватила депутатів облради в покриванні багатомільйонної незаконної схеми з видобування піщано-гравійної суміші з річок області.[23][24] У вересні 2017 року прокуратурою Івано-Франківської області внесено подання щодо незаконності схеми.[25][26] Депутати скасували відповідне рішення.[27] Для збереження річок області було заборонено будівництво ГЕС на річках області та, зокрема, Дністрі.[28]

4. Проведено дослідження роботи лісгоспів області. Викрито схеми незаконної вирубки лісів. У результаті звільнено деяких директорів лісгоспів, керівника обласного управління та голову Державного агентства лісових ресурсів.[29][30][31]

5. Здійснено перевірку використання екологічних коштів (близько півмільярда грн. витрачено за 2011—2015 роки) та проведено екологічні рейди, виявлено понад 100 мільйонів збитків, матеріали передано до НАБУ. Ольга вимагає всі закупівлі проводити через систему Prozorro, проте в обласній раді саботують ці вимоги.[32][33]

Звільнена депутатами обласної ради після 116 днів роботи на посаді заступника голови обласної ради.[34][35][36]

У березні 2016 року партія «ВОЛЯ» входить до «Руху нових сил Михайла Саакашвілі».[37] Ольга очолює об'єднану партію, стаючи координатором її ради.

Родина та особисте життя[ред. | ред. код]

Чоловік — суддя Маркіян Васильович Галабала[38].

Статки[ред. | ред. код]

Згідно зі звітом за 2014 рік, Ольга заробила 61 тис. грн, члени сім'ї — 404,7 тис. грн. Має земельну ділянку (1194 м2) у Мостиському районі на Львівщині і квартиру у Львові (159,7 м2).[39]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ольга Галабала | Вибори 2014 | Партія ВОЛЯ. volya.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017. 
  2. Вибори-2014. Голосуй за свого кандидата!. nbnews.com.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017. 
  3. Ольга Галабала у Forbes Women. globalshapers.in.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 22 квітня 2017. 
  4. партія ВОЛЯ. volya.ua. Процитовано сайт партії "ВОЛЯ". 
  5. Історія Об'єднання студентів-правників. Сайт В'ячеслава Бігуна. 
  6. Вісник Асоціації правників України. Сайт АПУ. 
  7. Микола САВЕЛЬЄВ. Яких чудовиськ породжує сон розуму?. portal.lviv.ua. 
  8. Ігор Луценко. Громадський сектор Євромайдану. 
  9. Представникам громадських організацій вдалося вплинути на зміст резолюції ПАРЄ з українського питання. ІА "Інтерфакс". 
  10. Сірий кардинал реформ. Як 32-річна активістка змушує Раду приймати правильні закони. texty.org.ua. 
  11. Штурхан для влади. Найвпливовіші ініціатори змін у державі – про головні досягнення і провали нової України. nv.ua. 
  12. Ольга Галабала: Жінки ВОЛІ стартували громадський рух, який має привести до рад різних рівнів 50% жінок. 
  13. У Києві відбулась презентація нової політичної партії − «Воля». ЗІК. 
  14. Історія партії "ВОЛЯ". 
  15. В Івано-Франківській облраді сформували 6 депутатських фракцій. Газета "День". 
  16. Ольга Галабала: Обрана в час війни і великих змін обласна рада не може залишатися статистом при адміністрації. 
  17. "Укрнафта" не сплачує податки до обласного бюджету, - Ольга Галабала. ВІДЕО. 
  18. Ольга Галабала про наповнення бюджету Івано-Франківської області. 
  19. Голосування про погодження на видобування надр екс-регіоналівській "офшорній" фірмі. 
  20. Облрада відмовила у погодженні на видобування надр екс-регіоналівській "офшорній" фірмі. 
  21. Ольга Галабала: Компанія Ахметова обібрала українців на 3 мільярди гривень. 
  22. Ольга Галабала: Бюджет Бурштина недоотримує 66 мільйонів гривень (документи). 
  23. Як депутати облради відгорювалися від причетності до шутрових махінацій. 
  24. Галабала вимагає анулювати незаконні погодження на руслоочисні і руслорегулювальні роботи. 
  25. Прокурор області про руслоочисніроботи. 
  26. Ольга Галабала: Керівництво облради добре знало про незаконний вивіз шутрів, але 5 років мовчало. Фіртка. 
  27. Ольга Галабала: півтора роки боротьби «ВОЛІ» з шутровою мафією дали результат. Газета "Галицьке слово". 
  28. Прикарпаття заборонило будувати ГЕС на Дністрі і закликало Буковину вчинити так само. 
  29. В обласній раді роздумували над державною програмою збереження Карпат. 
  30. Зберегти Карпати та уникнути екологічного лиха. 
  31. Ольга Галабала про необхідність посилення дії мораторію на експорт лісу-кругляку. 
  32. Скандал чи прикриття? Як депутати облради спростовують факти корупції. 
  33. В облраді таємно розділили 20 млн. екологічних коштів. 
  34. За що звільнили Галабалу?. 5 канал. 
  35. Звільнення Ольги Галабали з посади заступника голови облради. 
  36. Я проти корупційних схем: Ольга Галабала пояснила журналістам причину свого звільнення. 
  37. Партії "Воля" та "Рух нових сил" об'єдналися. 
  38. Галабала Маркіян Васильович. www.vru.gov.ua. Процитовано 22 квітня 2017. 
  39. Декларації: Галабала Ольга Юріївна. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 22 квітня 2017.