Сифон (гідрографія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схеми сифонів
Сифон.
Напівсифон.

Сифон (англ. siphon, нім. Siphon m) – в геоморфології, гідрографії – коліноподібний вигин у вертикальній площині каналу підземної карстової річки; трубоподібні канали між пустотами печер.

СИФОННИЙ ЕФЕКТ – коливання рівня карстових вод і витрат джерел, які пояснюються заповненням і спорожненням сифонних каналів, приливно-відливною пульсацією.

Найдовший сифон у світі - підводна печера Окс Бель Ха довжиною 182 км [1].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]