Сифон (гідрографія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схеми сифонів
Сифон.
Напівсифон.

Сифо́н (через фр. siphon і лат. sipho від грец. σϊφων — «витяжна трубка»)[1] — в геоморфології, гідрографії — коліноподібний вигин у вертикальній площині каналу підземної карстової річки; трубоподібні канали між пустотами печер.

Сифонний ефект — коливання рівня карстових вод і витрат джерел, які пояснюються заповненням і спорожненням сифонних каналів, припливно-відпливною пульсацією.

Найдовший сифон у світі — підводна печера Окс Бель Ха довжиною 182 км[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. World longest underwater caves. Compiled by: Bob Gulden

Література[ред. | ред. код]