Сицилійська вечірня (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сицилійська вечірня
фр. Les vêpres siciliennes
Vesper2.jpg
Композитор Джузеппе Верді
Автор(и)
лібрето
Ежен Скріб і Charles Duveyrier[d]
Мова лібрето французька і італійська мова
Джерело сюжету Сицилійська вечірня
Жанр велика опера[d]
Кількість дій 5
Кількість яв 6
Перша постановка 13 червня 1855
Інформація у Вікіданих

Сицилійська вечірня (фр. Les vêpres siciliennes, італ. I vespri siciliani) — грандіозна опера на п'ять дій італійського композитора романтика Джузеппе Верді на французьке лібрето Ежена Скріба і Чарльза Дувер'є (фр. Charles Duveyrier) за їх твором Герцог Альба (Le duc d'Albe), який був написаний у 1838. Історія базується на історичній події, Сицилійській вечірні — повстанні сицилійців проти французів 1282 року.

Опера «Сицилійська вечірня» (Les vêpres siciliennes) була створена Верді після трьох його великих шедеврів, Ріголетто, Трубадур і Травіата (1850—1853), і вперше виконувалася у Паризькій опері 13 червня 1855. У Парижі мала відбутися Всесвітня виставка і Верді мав написати оперу до її відкриття. На прем'єру прибули багато впливових людей з П'ємонту і Ломбардії. Сьогодні опера більше відома в її пізнішій, (1861 року), італійській версії — «I vespri siciliani».

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Герцогиня Олена (La Duchesse Hélène), сестра Фредеріка Австрійського (сопрано)
  • Арріґо (Arrigo, Henri), молодий сицилієць (тенор)
  • Гі де Монфор (Guy de Montfort), губернатор Сицилії (баритон)
  • Джовàнні да Прòчіда (Jean Procida), сицилійський лікар (бас)
  • Бетюн (Le Sire de Béthune), французький офіцер (бас)
  • Граф де Водемон (Le Comte de Vaudemont), французький офіцер (бас)
  • Нінетта (Ninette), покоївка Олени (сопрано)
  • Даніелі (Daniéli), слуга Олени (тенор)
  • Тібò (Thibault), французький солдат (тенор)
  • Робèр (Robert), французький солдат (бас)
  • Манфредо (Mainfroid), сицилієць (тенор)
  • Солдати, народ (хор)

Сюжет опери[ред.ред. код]

Дія I[ред.ред. код]

Французькі солдати-окупанти святкують на одній з площ Палермо. З'являється Герцогиня Олена, вона в жалобі, сьогодні річниця смерті її брата. Він був засуджений губернатором Сицилії Монфором. Французький солдат Робер вимагає співати для переможців. Олена погоджується і її спів викликає ненависть сицилійців до французів (In alto mare, battuto dai venti ). Губернатор Монфор втручається і всіх заспокоює. З'являється Арріґо, якого щойно помилували. Не зважаючи на присутність Монфора, він насміхається з нього, щоб його образити. Монфор просить всіх піти і залишається тільки з необережним молодиком. Він питає як його ім'я, але Арріґо не відповідає. Потім Губернатор намагається його підкупити пропонуючи чин в його армії і одержує нову відмову. Губернатор забороняє тоді Арріґо розмовляти з герцогинею: однак, той знову не боїться заборони.

Дія II[ред.ред. код]

У долині поблизу Палермо, зявляється Прòчіда, вождь сицилійців (O tu Palermo, terra adorata). Він зустрічаєтся з Арріґо та Оленою. Коли Прочіда відходить, Арріґо освідчується герцогині у своєму коханні, яка приймає освідчення з умовою, щоб він помстився за її брата. З'являється Бетюн. На Арріґо ждуть у палаці Монфора, але він відмовляється йти. Ця відмова спричинює його арешт і сицилійці присягаються помститися за нього. Крім того, викрадання жінок французькими солдатами ще більше підсилює ненависть сицилійців.

Дія III[ред.ред. код]

Монфор, у своєму кабінеті, перечитує лист дружини, яка колись його покинула і забрала їх сина (In braccio alle dovizie). Приводять Арріґо і він довідується, що його батьком є Монфор. Він не погоджується признати його батьком. Вечір, у палаці губернатора бал-маскарад. Серед присутніх, Арріґо впізнає Прочіду і Олену, які прийшли його звільнити і убити Монфора. Арріґо перешкоджає друзям це зробити в момент, коли Олена витягає свій кинджал. Змовників затримують.

Дія IV[ред.ред. код]

Прочіду і Олену перевозять до фортеці. Арріґо приходить до них, щоб спробувати виправдатися. Він відкриває Герцогині справжню причину свого вчинку. Герцогиня пробачає Арріґо і зізнається йому в коханні (Arrigo! ah parli a un core). Прочіда теж пробачає Арріґо. Прибуває Монфор, сицилійців повинні вести на страту. Арріґо просить помилувати друзів. Однак Монфор шантажує Арріґо: або він публічно визнає його батьком, або його друзі будуть страчені. Юнак поступається і Монфор повідомляє про весілля Арріґо з герцогинею.

Дія V[ред.ред. код]

У садах палацу, готується весільне свято (Mercé, dilette amiche, bolero). Прочіда знаходить Олену і повідомляє, що, як тільки задзвонять дзвони, почнеться повстання. Олена у відчаї, адже це означає смерть для Арріґо. Вона відмовляється від весілля. Однак Монфор не слухає Олену і подає знак почати церемонію. Дзвонять дзвони, до саду вдираються сицилійці і вбивають Монфора та інших французів.

Музика[ред.ред. код]

Головні арії опери[ред.ред. код]

  • Дія 1. Au sein des mers (фр.) / In alto mare, battuto dai venti (іт.) (Герцогиня Олена)
  • Дія 2. Et toi, Palerme / O tu Palermo, terra adorata (Джовàнні да Прòчіда)
  • Дія 3. Au sein de la puissance / In braccio alle dovizie (Гі де Монфор)
  • Дія 3. Quand ma bonté toujours nouvelle / Quando al mio sen (дует Монфора і Арріґо)
  • Дія 4. C'est Guy de Montfort! / Di Monforte il cenno (Арріґо)
  • Дія 4. O jour de peine et de souffrance! / Giorno di pianto, di fier dolore (Арріґо)
  • Дія 4. Ami!… le cœur d 'Hélène / Arrigo! ah parli a un core (Герцогиня Олена)
  • Дія 5. Merci, jeunes amies / Mercè, dilette amiche (Герцогиня Олена)

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Друскин М., 100 опер, Л., 1964. (рос.)
  • Соловцова Л. А. Дж. Верди. М., Джузеппе Верди. Жизненный и творческий путь, М. 1986. (рос.)
  • Тароцци Дж. Верди. М., 1984. (рос.)