Сичик-горобець білогорлий
| Сичик-горобець рудобокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Glaucidium sjostedti Reichenow, 1893 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Си́чик-горобе́ць рудобокий[2] (Glaucidium sjostedti) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Мешкає в Центральній Африці. Вид названий на честь шведського зоолога Інгве Шьоседта[en][4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20-25 см, вага 140 г. Голова, шия і верхня частина спини коричневі, поцятковані тонкими білими смужками, решта верхньої частини тіла темно-рудувато-коричнева, на плечах білі плямки. Нижня частина тіла блідо-рудувато-коричнева, груди і верхня частина живота сильно поцятковані тонкими горизонтальними темно-рудувато-коричневими смужками. Над очима помітні білі "брови", очі яскраво-жовті. Восковиця і дзьоб блідо-жовті. Молоді птахи мають блідіше забарвлення, нижня частина тіла у них охриста, поцяткована темними смужками, горло каштанове. Крик — характерна серія "кру-кру-кру", його найчастіше можна почути на світанку і в присмерках.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі сичики-горобці мешкають в Нігерії, Камеруні, Габоні, Екваторіальній Гвінеї, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго і Центральноафриканській Республіці[5]. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах, на узліссях, на горі Камерун у гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 2150 м над рівнем моря. Ведуть нічний спосіб життя. Живляться переважно комахами, зокрема кониками, а також павуками, молюсками, гризунами, дрібними зміями і пташенятами. Самці територіальні, гучно кричать, щоб привабити самиць і відлякати суперників-самців. Білогорлі сичики-горобці гніздяться в дуплах дерев, часто використовують покинуті гнізда дятлів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Glaucidium sjostedti.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 357. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ König, Claus; Weick, Friedhelm; Becking, Jan-Hendrick (1999). Owls A Guide to the Owls of the World. Pica Press. с. 378—379. ISBN 1-873403-74-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |