Сиятвинда Григорій Девидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сиятвинда Григорій Девидович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженні Григорий Дэвидович Сиятвинда
Дата народження 26 квітня 1970(1970-04-26) (53 роки)
Місце народження Тюмень, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Професія актор, телеведучий
Кар'єра 1994 — дотепер
Заклад Вищі курси сценаристів і режисерівd
Нагороди
Заслужений артист Росії Державна премія Російської Федерації- 2003
IMDb ID 1253263
CMNS: Сиятвинда Григорій Девидович у Вікісховищі

Григорій Девидович Сиятвинда (нар. 26 квітня 1970, Тюмень, Російська РФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно, заслужений артист Росії (2006), лауреат Державної премії Росії (2003)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Григорій Сіятвінда народився 26 квітня 1970 року в Тюмені . За його словами, більш вірним написанням прізвища є Сятуїнда, але через помилку в запису транскрипції стало Сиятвинда[2]. З 2-х до 5-річного віку жив у Замбії, а потім, після розлучення батьків, повернувся з матір'ю в Тюмень. Після закінчення школи вступив до Тюменського індустріального університету на факультет технічної кібернетики за спеціальністю — автоматика і телемеханіка. Однак, не закінчивши 2-й курс, покинув навчання. Після 1-го курсу проходив службу в лавах Радянської Армії (танкові війська). У 1995 році закінчив Вище театральне училище ім. Б. В. Щукіна (курс Алли Казанської). Уже навчаючись в училищі, почав працювати в театрі ім. Вахтангова — перша постановка з його участю «Я тебе більше не знаю, милий» вийшла в 1994 році. Після закінчення училища став актором московського театру «Сатирикон».

У кіно дебютував в 1997 році у фільмі режисера Валерія Чикова «Не клей дурня…».

Був удостоєний премії «Чайка» в номінації «Прорив» (в 1999 році) і премії «Кумир» в номінації «Надія року» (2000 року) за виконання 14 ролей у виставі «Квартет».

У 2003 році був удостоєний Державної премії в галузі літератури і мистецтва за виконання ролей класичного і сучасного репертуару. У тому ж році деякий час працював ведучим програми «Ранок на НТВ»[3] .

Після виходу в 2005 році фільму «Жмурки», в якому зіграв роль бандита на прізвисько «Баклажан», став відомий широкому загалу[4]

У 2007 році брав участь у телешоу Льодовиковий період на Першому каналі, знявся в кліпі співачки Слави на пісню «Бабье лето» (укр. «Бабине літо»).

З 2015 року грає роль керуючого готелем Михайла Джековича в телесеріалі «Кухня», а потім — в серіалах «Готель Елеон», «Гранд» та «Кухня. Війна за готель»[5].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений на танцівниці Тетяні Сиятвинда[6].

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Театр імені Вахтангова[ред. | ред. код]

  • 1994 — «Я тебе більше не знаю, милий»

Театр «Сатирикон»[ред. | ред. код]

  • 1996 — «Ромео і Джульєтта»
  • 1996 — «Тригрошова опера»
  • 1997 — «Такі вільні метелики»
  • 1997 — «Кьоджинські перепалки»
  • 1998 — «Гамлет»
  • 1998 — «Жак і його пан»
  • 1999 — «Квартет»
  • 2001 — «Шантеклер»
  • 2002 — «Макбет»
  • 2003 (друга прем'єра — 2009) — «Прибуткове місце»
  • 2004 — «Маскарад»
  • 2005 — «Смішні гроші»[7]
  • 2009 — «Тополя і вітер»
  • 2014 року — «Лондон Шоу»
  • 2014 року — «Однорукий з Спокана»

«Відкритий театр»[ред. | ред. код]

  • 2001 — «Чоловічий сезон»

Центр драматургії і режисури[ред. | ред. код]

  • 2001 — «Войцек»[8]

Інший театр (Москва)[ред. | ред. код]

Театр імені Пушкіна[ред. | ред. код]

  • 2012 — «Віддзеркалення, або Істинне»[10]
  • 2016 — «Будинок, який побудував Свіфт»

Театр «Ательє»[ред. | ред. код]

Нікатеатр

  • 2019 — «Загадкові варіації» — Ерік Ларсен

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Дубляж[ред. | ред. код]

  • 2016 — Моана[12] — Мауї
  • 2018 — Шахерезада. Нерозказаних історії[13] — джин Халіл

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ Президента РФ от 12.06.2004 N 766"О ПРИСУЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ПРЕМИЙ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В ОБЛАСТИ ЛИТЕРАТУРЫ И ИСКУССТВА 2003 ГОДА"[недоступне посилання]
  2. Звёзды вышли в цвет. В российском кино нехватка экзотических актёров
  3. СИНТЕТИЧЕСКИЙ ГРИША. Огонёк. 29 вересня 2003. Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 21 червня 2014. 
  4. Ради роли Баклажана в «Жмурках» Григорию Сиятвинде пришлось ходить в солярий
  5. Завершились съемки спин-оффа «Кухни»: новые кадры сериала «Отель Элеон»
  6. Григорий Сиятвинда: личная жизнь, жена, фото, биография, сколько лет актеру (рос.). rustars.tv. Процитовано 18 травня 2017. 
  7. Смешные деньги. Сатирикон. Пресса о спектакле. smotr.ru. 3 октября 2005 года. Процитовано 12 грудня 2016. 
  8. "Войцек". Центр драматургии и режиссуры. Пресса о спектакле. smotr.ru. 22 марта 2001 года. Процитовано 13 грудня 2016. 
  9. Розенкранц и Гильденстерн мертвы. Другой театр. Пресса о спектакле. smotr.ru. 19 февраля 2009. Процитовано 12 грудня 2016. 
  10. «Отражения, или Истинное» на сайте Театра имени Пушкина
  11. «Трактирщица» Архив спектаклей «НТП».
  12. Звезды на премьере анимационного фильма «Моана» в Москве. The Hollywood Reporter. 28 листопада 2016. 
  13. В январе Канал Disney покажет премьеру сериала «Шахерезада. Нерассказанные истории». Телеспутник. 9 січня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю: