Скавронік Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скавронік Віктор Миколайович
Народився 5 січня 1955(1955-01-05) (69 років)
Жовтень
Науковий ступінь Кандидат юридичних наук
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Віктор Миколайович Скавронік (нар. 5 січня 1955 року, Жовтень) — український юрист, письменник, краєзнавець. Кандидат юридичних наук (2002), Заслужений юрист України (2010), суддя у відставці (2010), лауреат літературно-духовної премії преподобного Серафима Саровського (1999).

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Миколайович народився 5 січня 1955 року в родині селян-колгоспників, яка мешкала в селі Юрашеве (Великомихайлівського району) Одеської області.

У 1961—1971  рр. Віктор Скавронік отримав середню освіту. У 1973—1975 рр. проходив строкову військову службу в Одеському військовому окрузі Радянської Армії. Про передовий досвід старшого механіка-водія середніх танків 1 класу, сержанта, відмінника військової служби двічі публікувала замітки окружна газета «Захисник Вітчизни»[1]. У 1980 році закінчив Одеський державний (нині національний) університет ім. І. І. Мечникова.

Після отримання юридичної освіти з 1980 до 1993 рр. працював помічником прокурора і слідчим прокуратури Великомихайлівського, прокурором Любашівського і Кілійського, заступником прокурора Центрального району міста Одеси, а з 1992 до 2010 рр. — суддею Центрального районного суду міста Одеси та суддею 1 класу апеляційних судів Одеської області і Києва. З 2 листопада 2010 року — суддя у відставці. За час роботи отримав декілька десятків подяк, відзнак і нагород, зокрема, Почесну відзнаку Вищої ради юстиції України (2005), Почесну грамоту Державної судової адміністрації України (2008), «Хрест пошани» і настільний ексклюзивний знак «Тризуб» Служби безпеки України (2010), орден Рівноапостольного Князя Володимира III ступеня (2006) та орден Святого Миколая Чудотворця (2011). Найвагомішою серед нагород і відзнак є державна нагорода — почесне звання «Заслужений юрист України». За 35 років служби у війську і професійної діяльності стягнень не мав. За період професійної діяльності В. М. Скавронік постійно самовдосконалювався та покращував теоретичні і практичні знання: у Всесоюзному інституті підвищення кваліфікації слідчих СРСР (Ленінград, 1983), у Харківському філіалі Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Прокуратури СРСР (Харків, 1985, 1987), в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів Прокуратури СРСР (Москва, 1989), в Академії суддів України (Київ, 1995).

Найбільш резонансними кримінальними справами, розглянутими під головуванням судді Скавроніка В. М., були:

  • 101-томна справа щодо банди Десятника (21 засуджений за різні злочини: вбивство, розбої, грабежі, шахрайство, крадіжки на території Одеської, Кіровоградської, Вінницької та Київської областей, керівник слідчої групи — старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, державний радник юстиції 3 класу Климович Галина Іванівна);
  • 331-томна кримінальна справа Слідчого Управління Служби безпеки України (ст. слідчий полковник Удовиченко В. М., куратори — генерали Вовк В. В. і Герасименко М. М.) за ч. 2 ст. 442 (геноцид) Кримінального кодексу України щодо Сталіна Й. В., Молотова В. М., Кагановича Л. М. та інших (усього 7 осіб)[2]. 1) Вирок 2003 р та постанова 2010 р. у вказаних справах залишені Верховним Судом України без змін і набули чинності[3].

Наукові, творчі і краєзнавчі досягнення[ред. | ред. код]

Зі студентських років відвідув гурток з поглибленого вивчення теорії держави і права, яким керував його викладач і наставник, український вчений-конституціоналіст, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, почесний професор Національного університету «Одеська юридична академія» Марко Пилипович Орзіх (1925—2016).

У 2002 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Адміністративно-юрисдикційна діяльність суду» (науковий керівник — доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Євген Васильович Додін) (1931—2020). В. М. Скавронік має 12 наукових праць.

Віктор Скавронік є автором 8 поетичнх збірок, 2 з яких — це вірші для дітей дошкільного і шкільного віку «Цвіти, розквітай, Україно» і «Дванадцять місяців», на які композиторами з Чернівців і Тернополя Зеновією Присухіною, Сергієм Петросяном та Іваном Дердою, народним артистом України, покладено на музику. Писали пісні на поезії автора для дорослих (біля 50 віршів) й такі композитори як Світлана Перепілович (Одеса) та Юрій Бірковий (Тернопіль)[4]. За збірку «Вертаймо до Бога!» Віктору Скавроніку присуджена Літературно-духовна премія преподобного Серафима Саровського (1999)[5]. Йому також вручено Сертифікат Міжнародного товариства пушкіністів (м. Нью-Йорк, США), як учаснику і переможцю 13 Міжнародного поетичного конкурсу 2003 року «Пушкінська ліра» за один з кращих віршів, присвячених О. С. Пушкіну. За поетичне життя (з 1979 року) автором проведено десятки поетичних вечорів та зустрічей[6].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 1978 до 1980 рр., ще студентом, Віктор Скавронік читав лекції в одеських та приміських школах. Впродовж більше 30 років професійної діяльності він сотні разів виступав з доповідями, лекціями на партгоспактивах, сесіях та засіданнях виконкомів районних і сільських рад, тематичних конференціях, сходах громадян в населених пунктах Великомихайлівського, Любашівського і Кілійського районів, а також у Центральному районі міста Одеси, в прокуратурах яких він працював. З 1984 до 1990 р. прокурор Віктор Скавронік 4 рази обирався депутатом Любашівської і Кілійської районних рад народних депутатів.

З 1999—2004 рр. В. М. Скавронік брав активну участь у діяльності Міжнародної організації «Лицарський орден Архистратига Михаїла», яка діє під патронатом Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, був її співзасновником та суддею Суду Честі ордену. Має титул графа.


У 2011—2013 рр. Віктор Скавронік був ініціатором і активним учасником відродження рідних сіл Юрашеве, Чапаєве (Воробіївка), Воробйово-Іванівка, Новогідулянівка та Іванівка на Великомихайлівщині в Одеській області[7]. За активної участі земляків були проведені суботники з упорядкування цвинтарів сіл, встановлено на них і освячено Поклінні Хрести, а в світлиці (великій кімнаті) батьківської оселі подружжям Віктора і Оксани Скавронік облаштовано фото-портретну галерею роду Коваленків-Скавроніків-Циганових.

Бібліографія[ред. | ред. код]

У співавторстві зі старшим братом Володимиром, Віктор Скавронік написав історико-краєзнавчі твори:

  • «Ной-Берлин: истории и судьбы: историко-краеведческое исследование»/ Виктор и Владимир Скавроник.-Одесса: Астропринт,2021.-348 с.
  • «Рідна земля. Великомихайлівщина: від створення світу до появи людини» / Віктор і Володимир Скавронік. Історико-краєзнавче дослідження.- Одеса. Вид-во «Астропринт». 2016. 533 с.
  • Зараз брати Скавроніки працюють над другим («Чарівна Великомихайлівщина») і третім («Мала Батьківщина») томами трилогії «Рідна земля» про рідне Юрашеве та інші села їх любої Малої Батьківщини.

А ще В. М. Скавронік створив та опублікував такі твори:

  • «…И остаюсь самим собой». — Одеса. — Одеська книжкова фабрика (ОКФА). — 1997. — 188 с.;
  • «Материнська доля».- Одеса. — Одеське вид-во «Альфа-Омега». — 1999. — 189 с.;
  • «Вертаймо до Бога!». Тернопіль. — Вид-во «Джура». — 1999. — 102 с.;
  • «Город-сказка». — Одеса. — Изд-во «Оптимум». — 1999. — 60 с.;
  • «Гетьман Іван Мазепа. Історична оповідь». — Тернопіль. — Вид-во «Джура». — 2000. — 115 с.;
  • «Злет поетичної душі»: Збірка поезій колективу авторів / Співавтор, упорядник і літературний редактор Віктор Скавронік. — Тернопіль. — Вид-во «Джура». — 2001. — 148 с.
  • «Дванадцять місяців». — Одеса. — Вид-во «Два слони». — 1999.- 16 с.;
  • «Цвіти, розквітай, Україно!». — Тернопіль. — Вид-во «Джура». — 2000. — 28 с.

Публіцистика[ред. | ред. код]

  • Скавронік В. М. Анатолій Григорович Довгонос. Вибраний музою, або шляхами книги поезій Анатолія Довгоноса «Чолом тобі, життя» // Наша школа. -1993. — № 2. — С. 81–84.
  • Скавронік В. М. Твої права в тобі //«Тернопільський оглядач (ТО)». — 2008. — № 43.– С. 7.
  • Скавронік В. М. Десять кроків назустріч собі, або працювати чи святкувати? // «Єдність». — 2012. — № 8.
  • Скавронік В. М. Свято духовного єднання // «Єдність». — 2012 р. — 06 червня.
  • Скавронік В. М. Гідні бути людьми // «Єдність»: Газета Великомих-го р-ну Одес. обл.-2012.- № 45 (9721)
  • Скавронік В. М. Омріяна зустріч. //«Єдність»: Газета Великомих-го р-ну Одес. — 2012. — № 74 (9750)
  • Скавронік В. М. Відродження рідних сіл — свята справа // «Єдність»: Газета Великомих-го р-ну Одес. обл. — 2012. — № 100 (9776)
  • Скавронік В. М. Благословенна на довге життя //«Єдність»: Газета Великомих-го р-ну Одес. обл. — 2013. — № 29 (9806)
  • Скавронік В. М. Кримінальна справа про геноцид в Україні: особливості попереднього розгляду апеляційним судом та проблеми об'єктивного обчислення кількості жертв . — Міжнародна конференція «Штучні голоди в Україні XX століття» від 16.05.2016 р. Київ, 2018. — 724 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Защитник Родины». Газета Краснознаменного Одесского военного округа" // № 54 (8990) от 05.03.1975 г.
  2. https://www.youtube.com/watch?v=XMUcGWWpXJU Суддя В. М. Скавронік зачитує постанову Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2010
  3. Рішення суду щодо Голодомору набуло чинності, – СБУ. Zaxid.net. 21 січня 2010. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 21 березня 2022.
  4. Тетяна Мозгова. Космос душі Віктора Скавроніка. Літературний портрет. Тернопіль. Вид-во «Тайп». 2002. — 190 с.
  5. Газета «Сегодня» № 138 (393) за 28.07.1999 г.
  6. Газета «ЮГ» за 06.01.1998 г
  7. «Єдність» № 100 (9776). 26.12.2012 р.