Скалон Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скалон Микола Олександрович
Народився 3 (15) листопада 1809
Помер 2 (14) листопада 1857 (47 років)
Поховання Q13031354?
Діяльність державний службовець
Alma mater Пажеський корпус
Посада governor of Mogilevd і Q112253160?
Військове звання лейтенант-полковник
Рід Скалони
Батько Скалон Олександр Антоновичd
Мати Anna Saburovad
Брати, сестри Скалон Антон Олександрович
У шлюбі з Q109381885?
Діти Скалон Євстафій Миколайовичd
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною орден Святої Анни IV ступеня Gold Cross of the Virtuti Militari

Микола Олександрович Скалон (3 (15) листопада 1809(18091115) - 2 (14) листопада 1857) - Могилівський губернатор (1854-1857), дійсний статський радник. Брат Антона Олександровича Скалона.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив із дворянського роду Скалонів. Син Олександра Антоновича Скалона (1770-1851) та Ганни Петрівни, дочки харківського губернатора П. Сабурова.

Після закінчення Пажеського корпусу в 1829 році, був випущений з камер-пажів у прапорщики лейб-гвардії Фінляндського полку. Брав участь у придушенні повстання у Польщі у 1831 році. У 1832 році був відряджений до Гвардійського Генерального штабу, а наступного року переведений до цього штабу. У 1839 році був відряджений до 6-го піхотного полку. У тому ж році, 10 листопада, був звільнений від служби підполковником[1]. У 1846 був прийнятий на службу з перейменуванням на надвірні радники (зі старшинством з 14 лютого 1846) і зарахований до Міністерства внутрішніх справ.

Обіймав посади архангельського (1847-1849) та чернігівського (1849-1854) віце-губернаторів. Отримав чини колезького радника (14 лютого 1849) та статського радника (14 лютого 1853). З 11 вересня 1854 був призначений виправляти посаду могилівського цивільного губернатора, а після провадження в дійсні статські радники (31 грудня 1855) затверджений на цій посаді. На цій посаді він і помер 2 (14) листопада 1857 року.

Був знайомий з Пушкіним і Карамзіним, товаришував із братами Клементієм та Аркадієм Россетами, а також вихованцями Пажеського корпусу.

Дружина (з 9 листопада 1841 року)[2] - Олена Михайлівна Левицька (1819-1850), дочка генерала від інфантерії Михайла Івановича Левицького[3]. Їхній син - Євстафій Миколайович Скалон (1845-1902).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Фрейман О. Р. Пажи за 183 года (1711—1894). Биографии бывших пажей с портретами. — Фридрихсгамн — СПб., 1894. — С. 274.
  2. ↑ ГБУ ЦГА Москвы. Ф. 2124. — Оп. 1. — Д. 2732. — С. 13. Метрические книги Успенской церкви на Малой Дмитровке. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 18 травня 2022.
  3. ↑ ФЭБ: Бойко и др. Примечания: Письма М. А. Лопухиной к баронессе А. М. Хюгель. — 2001. feb-web.ru. Процитовано 2 липня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Памятная книжка Могилевской губернии на 1910 год. — Могилёв, 1910.
  • Черейский Л. А. Пушкин и его окружение / АН СССР. Отд. лит. и яз. Пушкин. комис. Отв. ред. В. Э. Вацуро. — 2-е изд., доп. и перераб. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1989. — С. 400.
  • Список гражданским чинам первых IV классов. Исправлен по 20 ноября 1856. — СПб., 1856. — С. 689.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скалон_Микола_Олександрович&oldid=38260570