Скальви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Землі скальвів позначені зеленим кольором
Землі скальвів на сучасній карті

Скальви (нім. Schalauer; лит. Skalviai) — балтійське плем'я, яке разом з аукштайтами (литовці давньоруських літописів), жямайтами (жмудами), надрувами, а також частиною судавів (ятвяги), південними групами куршів, земгалів і селів увійшли до складу Литви на початку нашої ери. Скальви та балтійські племена мешкали в басейні Німану і Даугави і були носіями неолітичної культури човноподібних сокир [1]. Їхніми предками є давньобалтійські племена, які заселяли дану територію з кін. ІІІ — на поч. ІІ тис. до н.е. [2]. Дане плем'я вважають перехідною етномовною групою, яка була асимільована литовськими племенами в ХІІІ столітті внаслідок процесу постійних переселень останніх[1]. Скальви, як і пруси, сповідували язичництво.

Історія[ред.ред. код]

Згідно Хроніки Прусської землі, складеної Петром з Дусбургу, близько 1326 року, скальви в 1240 населяли землі на південь від куршів в нижній течії Німану, яку прозвали Скаловією. За прусськими хроніками, назва племені походить від двох прусських братів по імені Схалауо.

Дослідження населення Скаловії того часу стало можливим завдяки могильникам зі спаленими рештками. Подекуди, на території проживання скальвів знаходились могильники коней. Судячи з розкопок, похоронні звичаї Скальвів були дуже подібні до традицій інших західних балтів, таких як курші і пруссаки (наявність в могильниках скарбів, побутового інвентаря, мечів). У могильниках знаходять вироби масового виробництва, що вказує на розвиток ремесел і виділення ремісників із загальної маси хліборобів і тваринників.

Центром Скаловії ймовірно було місто Німан в сучасній Калінінградській області. Петро з Дусбургу розповідав про дерев'яний замок, який неможливо було завоювати силою або взяти змором, тому що фортеця мала штучне озеро, багате рибою. Тому завойовники спалили замок.

У 1276-1277 роках, Скаловію, на ряду з прусами, підкорив Тевтонський орден, внаслідок чого вони зазнавали насильницької германізації та християнизації. У літописі лицарів були згадані дворяни Sarecka (Sareikā), Surbantas, Svirdotas і Surdota. У 1281 Жондель Шалвіз (Jondele Schalwithe) отримав перший привілей на землю, а в 1289 був побудований замок такого ж значення, як Німан. Між 1281 і 1383 роками земельні привілеї були роздані в багатьох провінціях тодішньої Скаловії.

Остання згадка про Скальвів датується 1542 (згадка про жителів замку Німан) і 1563 (згадка про жителів замку Спліттер (Splitter)) роками. Скальви, надруви й частина пруссів утворили в XVI столітті субетнічну групу летувинників (литовників).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Прусс. Curche: этимология теонима, функции божества; проблематика установления культовых соответствий на почве обрядовой традиции восточно-балтийских, славянских и других индоевропейских народов, Роландас Крегждис, Studia Mythologica Slavica 12. Ljubljana, 249–320