Mitsukurina owstoni

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Скапаноринхові акули)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акула-гоблін
Mistukurina owstoni museum victoria.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Ламноподібні (Lamniformes)
Родина: Скапаноринхові акули (Cetorhinidae)
Jordan, 1898
Рід: Mistukurina
Jordan, 1898
Вид: Mitsukurina owstoni
Біноміальна назва
Mitsukurina owstoni
Jordan, 1898
Mitsukurina owstoni distmap.png
Синоніми
Odontaspis nasutus Bragança, 1904
Scapanorhynchus dofleini Engelhardt, 1912
Scapanorhynchus jordani Hussakof, 1909,
Scapanorhynchus owstoni White, 1937
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Mitsukurina owstoni
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mitsukurina owstoni
EOL logo.svg EOL: 223970
ITIS logo.svg ITIS: 159893

Mitsukurina owstoni — єдиний представник монотипичного роду Mistukurina родини Скапаноринхові акули. Можливі назви українською мовою — «акула-гоблін»[1], «акула-домовик», «скапаринх», «акула-носоріг», проте вони не підтверджені авторитетними джерелами. Відома із середнього еоцену (45-37 млн років тому). Вимерлими родами даної родини є Anomotodon, Protoscapanorhynchus, Pseudoscapanorhynchus, Scapanorhynchus, Woellsteinia.

Опис[ред. | ред. код]

Досягає довжини 3,8 м і ваги 210 кг, проте траплялися особини до 6 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Свою назву отримала за химерну зовнішність: морда цієї акули закінчується довгим дзьобоподібним виростом (у старих акул він менший), а довгі щелепи рухливі, здатні висуватися назовні. Передні зуби — довгі і гострі, а задні — пристосовані для роздавлювання раковин. на верхній щелепі є 35-53 рядків зубів, а на нижній — 31-62. Виріст на носі містить велику кількість електрочутливих клітин і допомагає акулі знаходити здобич в глибоководній темряві. Очі маленькі без мигальної мембрани. Бризгальця знаходяться позаду очей. тулуб доволі стрункий та м'язистий. Печінка дуже велика — сягає 25 % ваги тіла (як і у деяких інших видів акул, вона замінює плавальний міхур). Плавці мають незвичайну для акул закруглену форму. Анальний плавець і черевні плавці добре розвинені і перевищують розмірами спинний плавець.

Забарвлення також незвичайне: близьке до рожевого, рожево-біле (шкіра напівпрозора, і кровоносні судини просвічують крізь неї). Плавці мають блакитнуватий колір.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Біологія цієї акула слабко вивчена. Досліджено лише 45 особин. Мешкає на глибині від 200 до 1400 м. Живиться донною костистою рибою, головоногими молюсками, ракоподібними. Акула-домовик ловить здобич, висуваючи щелепи і втягуючи в пащу воду разом із здобиччю.

Це яйцеживородна акула. Статева зрілість у самців настає при розмірі у 2,6 м. При цьому для акули характерний внутрішньоматочний канібалізм — більш сильні дитинчата ще до народження з'їдають слабких, і в підсумку на світ з'являється дуже невелика кількість акулят, проте великих (до 82 см) і добре підготовлених до життя.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Зустрічається в теплих і помірних водах всіх океанів. В Атлантиці: від Мексиканської затоки, північної частини південної Америки до островів Зеленого мису, Сенегалу та Мадейри. Трапляється також біля Піренейського півострова, втім не заходить до Середземного моря. В Індійському океані: від південної Африки до Перської затоки та Індії й Шрі-Ланки. У Тихому океані: від Японії (на заході) й Каліфорнії (на сході) до Австралії та Нової Зеландії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ebert, D.A. (2003). Sharks, Rays, and Chimaeras of California. University of California Press. pp. 96-97. ISBN 0-520-22265-2.
  • Kurt Fiedler: Lehrbuch der Speziellen Zoologie, Band II, Teil 2: Fische. Gustav Fischer Verlag Jena, 1991, ISBN 3-334-00339-6