Сквот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сквот — покинуте приміщення або будинок, замешканий, зазвичай, без згоди власника. Сквотери (тобто особи, що нелегально займають будинок) свої дії обґрунтовують тим, що право задоволення власних потреб є переважним від будь-якого права, зокрема права власності. Такі дії сквотерів у багатьох країнах визнаються за правопорушення або тягнуть за собою конфлікт між власником спірного об'єкта й сквотерами, в якому держава зазвичай стає на бік власника.

Поширення[ред. | ред. код]

Сьогодні багато (кількасот) сквотів існують у Барселоні, Амстердамі й Женеві. Інколи сквотовані цілі вулиці чи переважна частина будівель якоїсь дільниці — така ситуація спостерігалася на початку 90-х рр. XX ст. на берлінському Кройцберґу, а нині на копенгаґенській Християнії, що є фактично містом у місті. Найчастіше у сквотах переважають рухи лівого крила, але існують і винятки, наприклад неофашистський сквот Каса Паунд у Римі.

Такі науки як соціологія чи психологія тлумачать сквотинґ як форму безпритульності.

В Україні[ред. | ред. код]

Перший в Україні мистецький сквот «БЖ» було утворено Всеукраїнською творчою Спілкою художників «БЖ-АРТ» у 1994 р.

З 13 червня 2014 року у форматі соціально-культурного центру в Харкові функціонує сквот «Автономія»[1].

У центрі Києва (пров.Т.Шевченка, буд.5) під час подій Революції Гідності був сквотований старий корпус готелю "Козацький", який спочатку був перетворений на штаб партизанського загону «Чорний Корпус», потім - у мобілізаційний центр батальйону «Азов», а з 2016 року у приміщенні функціонує молодіжний хаб під назвою Козацький дім, який позиціонує себе як український аналог італійського CasaPound[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]