Скельний храм (Буша)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давньослов'янський печерний храм з «Бушинським рельєфом»
05-256-0001.Давньослов'янський печерний храм з «Бушинським рельєфом»-1.jpg
48°20′10″ пн. ш. 28°07′07″ сх. д. / 48.336333° пн. ш. 28.118833° сх. д. / 48.336333; 28.118833
Тип споруди храм
Сучасний статус пам'ятка національного значення
Розташування Україна УкраїнаВінницька областьБуша
Початок будівництва I-IV-IX століттям нашої ери
Належність язичництво
Скельний храм (Буша). Карта розташування: Україна
Скельний храм (Буша)
Скельний храм (Буша) (Україна)
CMNS: Скельний храм у Вікісховищі

Давньослов'янський печерний храм з «Бушинським рельєфом» — древній храм у селі Буша Ямпільського району на Вінниччині. Розташований на правому березі річки Бушанки на відстані 1 км від злиття її з річкою Мурафа. «Будівництво» скельного храму датується I-IV-IX століттям нашої ери.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення храму датується початком першого тисячоліття нашої ери, а авторство приписується чер­няхiвській культурі. Пізніше храм також використовували слов'ян­сь­кi пле­ме­на­ ти­верцiв.[1]

Скельний храм — найвідоміша пам'ятка археології в с. Буша. Храм називають подільською святинею, бушанським дивом. Створений храм у природній розщелині. В 1824 році під час земляних робіт місцевий поміщик Ромуальд Овсяний випадково виявив наскельні малюнкии. Збудував біля рельєфу криту веранду, проводив літературні вечори.

Відкритий рельєф від дощів та вітрів почав руйнуватися, тому археологам складно встановити вік храму.

У 1883 році видовбаний на камені малюнок дослідив український археолог Володимир Антонович. Найбільша цінність храму — унікальність рельєфу. Версії про дату і причини створення малюнка суперечливі.

Вчені не можуть дійти спільної думки з приводу християнського чи язичницького походження рельєфу. Підтвердженням язичницького походження пам'ятки вважають великі ніші у каменях, які могли бути жертовниками. Інша версія, рельєф — це пам'ять про спалення в 1524 році татаро-монголами села Антопіль (стара назва с. Буша) і порятунок однієї його жительки на ім'я Бася. За цією версією, вона зображена на колінах перед деревом. На її честь, згодом названо нове село — Буша. Побутувала приказка: Буша — залишилася одна душа. Ця дата чітко простежується на камені.

Комплекс храму складається із трьох приміщень, схожих на печери. Два з них утворились природним шляхом, а «келія» була вирубана людьми. На вході у святилище розміщений напис «Азм есмъ Миробог жрец Ольгов».

Підготовкою до входу у святиню є парк кам'яних скульптур. Скульптури є сучасними, але серед них є витесані з каменю дохристиянські боги: Велес, Перун, Дажбог, створені скульпторами під час міжнародних пленерів. Сьогодні це найбільший у Європі музей кам'яних скульптур під відкритим небом.

Наразі храм занесений до Книги скарбів України та до пам'яток національного значення.[2]

Символи храму[ред. | ред. код]

Символи зображені на скелі мають декілька трактувань:

Дослідники храму[ред. | ред. код]

Велика кількість вчених (істориків, археологів, мистецтвознавців) намагалися розгадати загадку бушанського рельєфу: Антонович, Рибаков, Вагнер, Даниленко, Формозов, Винокур.[3]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Доторкнутися до вічності / В. Пустіва // Вінницька газета. — 2019. — 8 листопада (№ 47). — С. 12.

Примітки[ред. | ред. код]