Адалари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адалари
Адалари
Адалари (Україна)
Адалари
Адалари
Адалари (Автономна Республіка Крим)
Адалари
Адалари

44°32′32″ пн. ш. 34°17′46″ сх. д. / 44.54222° пн. ш. 34.29611° сх. д. / 44.54222; 34.29611Координати: 44°32′32″ пн. ш. 34°17′46″ сх. д. / 44.54222° пн. ш. 34.29611° сх. д. / 44.54222; 34.29611

Країна Україна Україна
Регіон АРК
Система Кримські гори

Адалари у Вікісховищі

Адала́ри (крим. Adalar) — іноді називають «Білі скелі» і «Скелі-близнюки»[1]; кримськотатарська назва означає «острови») — два невеликих скелястих острови в Чорному морі поблизу Гурзуфа.

Опис[ред. | ред. код]

Острови розташовані за 250 м від берега, кожний розміром 20-30  метрів, висотою — 35 і 48 метрів, відстань між ними 40 м. Глибина моря біля островів 14-38 метрів.

Протока між скелями і берегом — 200 м. Ці скелі складені тими ж породами, що й Головна гряда Кримських гір. Над Гурзуфом чітко видно величезне зниження — «гурзуфське сідло». Саме з нього, як твердять науковці, «випали» скелі Адалари, гігантський Червоний камінь (Кизил-Таш) — він зупинився вище траси, у центрі Гурзуфу — скельні накопичення гори Болгатура, а над морем могутньо піднімається Дженувез-Кая з руїнами генуезької фортеці. 8 бальний землетрус у Криму 1927 р., зруйнував частину ближньої скелі.

Адалари — символ Гурзуфа і Південного берега Криму.[2]

Скелі Адалари — популярне місце паломництва для любителів підводного плавання, оскільки у цьому місці великою є вірогідність знаходження уламків кераміки, якорів і фрагментів суден та вантажів кораблів, які у минулому потерпіли аварію поблизу скель.

Дослідження[ред. | ред. код]

Район біля Адалар був досліджений в 1996 році кримським краєзнавцем А. В. Фроловим і центром підводної археології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Під час досліджень був знайдений цікавий археологічний матеріал, який свідчить про численні корабельні катастрофи у цьому регіоні. Знайдено було 14 типів амфор античного і середньовічного періодів, які зараз зберігаються у Київському краєзнавчому музеї. Вивчаючи твір Гомера, А. Фролов впізнав в описах поета — Гурзуфську бухту, довколишні гори, гроти і скелі Адалари, які описані в «Одіссеї» як «бродячі».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Назва «Скелі-близнюки» зустрічається у краєзнавчій літературі, див.[1] [Архівовано 6 травня 2012 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 20 січня 2012 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.], [4] [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.]).
  2. «Песня о Лазурном» на офіційному сайті Артека. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 21 липня 2010. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.