Скипидар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скипида́р, терпентинова олія, терпентин — складна суміш вуглеводнів, головним чином, терпенових.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Являє собою безбарвну прозору летку рідину з характерним запахом соснового дерева; густина 855-863 кг/м³; температура кипіння — 153—180 °C; нерозчинна у воді; добре розчиняється в органічних розчинниках; на повітрі окислюється.

Густина скипидару. Густиною тіла називають відношення його маси при даній температурі до маси такого ж об'єму чистої води при 4 °С, тобто при температурі найбільшої її густини. Густина, виражена в одиницях метричної системи мір, рівна, якщо вона належить до води при 4 °С.

Згідно з даними дослідників, густина скипидару з живиці сосни звичайної становить 0,8585-0,8670 г/см3 [1][2], показник густини для скипидару з живиці сосни кримської та сосни жорсткої становить 0,8560-0,8730 г/см3.[3]. В умовах Австрії скипидар з живиці сосни чорної має густину 0,8670 г/см3, а в умовах колишнього СРСР - 0,8580-0,8610 г/см3[1][2].

Кислотне число скипидару. Скипидар має слабокислу реакцію, внаслідок присутності в ньому невеликої кількості органічних кислот, що характеризується кислотним числом. Кислотне число скипидару з живиці сосни звичайної становить, за даними дослідників 0,26-1,20[1][2], дещо нижчий цей показник у скипидару зсосни кримської та з сосни чорної – 0,13-0,15 [2][3].

Одержання[ред.ред. код]

Скипидар одержують з соснової живиці (живичний скипидар) перегонкою з водяною парою, а також з деревини шляхом сухої перегонки або екстрагування розчинниками.

Очищений скипидар називають «терпентином». Терпентин з модрини європейської носить назву «венеціанського» («венеціанський терпентин»).

Застосування[ред.ред. код]

Застосовують скипидар як розчинник лаків, фарб, жирів. Скипидар — надзвичайно густа і жирна суміш для чищення предметів, які сильно забруднені.

Також скипидар використовують як сировину для одержання камфори, у медицині тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Бардышев И.И. Изменчивость свойств и состава скипидаров, полученных из индивидуальных деревьев хвойных пород, произрастающих в пределах СССР// Сб. научн. работ БелЛТИ. – Минск: Изд-во Белгосуниверситета, 1958. – Вып. IX. – С. 105-114
  2. а б в г Гордеев А.В. Качество живицы и скипидара высокосмолоносных видов сосны // Деревообр. и лесохим. пром-сть. – 1952, № 6. – С. 11-13.
  3. а б Зандерманн В. Природные смолы, скипидары, талловое масло (Химия и технология): Пер. с нем. – М.: Лесн. пром-сть, 1964. – 576 с.

Джерело[ред.ред. код]