Скиталізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Скиталізм (дав.-гр. Σκυταλισμός — від дав.-гр. σκυτάλη — «палиця») — узагальнена назва подій 370 року до нашої ери в давньогрецькому місті Аргос, що супроводжувалися загибеллю найзаможнішіх громадян полісу.

Політична ситуація на Пелопонесі[ред. | ред. код]

Після розгрому спартанців при Левктрах в 371 році до н. е. Пелопонеський союз розпався, і на з'їзді в Афінах більшість держав Пелопонесу, в тому числі і Аргос, уклали союз з Афінами та Другим морським союзом.

Занепад спартанської гегемонії призвів до посилення демократичних настроїв у містах та загострило соціальні конфлікти, при чому боротьба партій в умовах кризи полісної системи набула вкрай жорстких рис, і часто велася на знищення.

Так, вигнані з Фігалії проспартанські олігархи під час святкування Діонісій напали на місто та почали різанину городян в театрі. Коринфські демократи намагалися влаштувати антиолігархічний переворот, але були викриті та разом наклали на себе руки, щоб не потрапити до рук супротивників. Після того Коринфом також пройшла хвиля терору.

Бійня в Аргосі[ред. | ред. код]

Найжорстокіший спалах насилля відбувся в Аргосі, давньому центрі пелопонеської демократії. Зазвичай вважають, що аргоський скиталізм був насамперед наслідком соціальної боротьби всередині полісу[1][2]. Діонісій Галікарнаський порівнював усобиці в Аргосі з пізнішими римськими[3].

За Діодором Сицилійським, головними причинами перевороту були утиски багатіїв. Місцеві демагоги, в свою чергу, підбурювали юрбу проти багатих і впливових громадян. Ті вирішили не чекати розправи і влаштували змову, щоб скинути демократію, але декілька з них були арештовані та піддані тортурам. Всі, окрім одного, вчинили самогубство, аби не давати свідчень, але один із затриманих, отримавши гарантії безпеки, видав 30 змовників[4].

Усіх учасників невдалого заколоту стратили і позбавили майна. Проте, у змові підозрювали і інших багатіїв, тож юрба, підбурювана демагогами, невдовзі вбила ще й більше 1200 заможних громадян[4] (Плутарх стверджував, що вбитих було 1500[5]). Ця розправа і увійшла в історію, як «скиталізм».

Діодор наголошує, що скиталізмом називали насамперед спосіб страти, адже жертв забивали палицями, а також закон про запровадження такої страти[6]. Можливо, назва була створена за аналоґією з традиційним для Афін шляхом страти — апотимпанізмом, коли засудженного голим прив'язували до стовпа та залишали помирати[7]. Це може свідчити, що страти відбувалися не спонтанно, а за судовими рішеннями, хай навіть вони і ухвалювалися поспіхом.[8].

Загостренню ситуації сприяло те, що в Аргосі в цей час був відсутній єдиний лідер, який очолював би рух демосу. Е.Давид відзначає, що за владу змагались між собою кілька народних ватажків, і це сприяло скиталізму[9]. Втім, згодом, злякавшись викликанного ними же терору, демагоги перестали висувати звинувачення, тоді розлютований натовп, відчуваючи себе обдуреним, пішов проти своїх ватажків, яких теж стратили, забивши палицями[4][9].

Сусідні держави із жахом спостерігали за подіями, а афіняни були настільки приголомшені, що наказали провести ритуальне очищення, щоб уникнути божої кари[5].

Лише після цього у полісі запанував відносний спокій[6]. О.Венедиктова вважає, що після скиталізму в Аргосі остаточно утвердилася демократія[10].


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фролов E. Д. Греция в эпоху поздней классики (Общество. Личность. Власть). СПб.,2001. — с.50
  2. Маринович Л. П. Греческое наемничество IV в. до н. э. и кризис полиса. — Москва, 1975. — с. 201
  3. Діонісій Галікарнаський. Римські старожитності. VII. 66.5
  4. а б в Діодор Сицилійський. XV, 58
  5. а б Плутарх, Настанови у державних справах, 814 B
  6. а б Діодор Сицилійський. XV, 57
  7. Piérart, Touchais. Le skytalismos
  8. С.Карпюк. Толпа в архаической и классической Греции. Вестник древней истории. 2000. № 3. с. 13
  9. а б David E. Aeneas Tacticus, 11.7-10 and the Argive revolution of 370 B.C // Am. J. Philol. — 1986. — Vol 107, No 3. — с. 345
  10. Венедиктова Е. А. О характере социально-политической борьбы в Аргосе в конце v первой трети IV века до н. э. Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки. № 3-1 / том 152

Література[ред. | ред. код]

  • David E. Aeneas Tacticus, 11.7-10 and the Argive revolution of 370 B.C // Am. J. Philol. — 1986. — Vol 107, No 3. — с. 343—349
  • Венедиктова Е. А. О характере социально-политической борьбы в Аргосе в конце v первой трети IV века до н. э. Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки. № 3-1 / том 152

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]