Сколобів (Хорошівська селищна громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сколобів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Громада Хорошівська селищна громада
Код КОАТУУ 1821183401
Основні дані
Населення 659
Площа 2,248 км²
Густота населення 293,15 осіб/км²
Поштовий індекс 12144
Телефонний код +380 4145
Географічні дані
Географічні координати 50°30′42″ пн. ш. 28°21′20″ сх. д. / 50.51167° пн. ш. 28.35556° сх. д. / 50.51167; 28.35556Координати: 50°30′42″ пн. ш. 28°21′20″ сх. д. / 50.51167° пн. ш. 28.35556° сх. д. / 50.51167; 28.35556
Водойми р. Ірша
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції
31 км
Місцева влада
Адреса ради 12144, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с.Сколобів
Карта
Сколобів. Карта розташування: Україна
Сколобів
Сколобів
Сколобів. Карта розташування: Житомирська область
Сколобів
Сколобів
Мапа

Сколо́бів[1] — село в Україні, у Хорошівському районі Житомирської області. Населення становить 659 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 50°30' пн. ш. 28°21' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 2,3 км².

Сколобів розташований в межах природно-географічного краю Полісся і за 13 км від районного центру — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 31 км. На східній околиці села протікає річка Ірша.

Назва[ред. | ред. код]

Назву Сколобів виводять від праслов'янського *(s)kel- ‘гнути, згинати’:

«Sklabiná — назва річки в бас. Іпля. Гідронім пов'язують з однойменною назвою прилеглої місцевості, яка нам видається цікавою з погляду етимології. Морфемна структура топоніма Sklabiná дає підстави виокремити основу Sklab-, оформлену суф. -ina. Фонетична будова основи Sklab- однозначно вказує на її неповноголосність, що дозволяє прівнювати форму Sklab- із спорідненими Сколоб-, Skłob-, представленими в слов'янському ареалі. Пор., наприклад: укр. Сколобáн — назва пот. в бас. Стрию < псл. *skolbanъ, рос. пот. Скулябный Овраг (бас. Дону) < *Сколобный < *Skolba / *Skolbъ < *skolba / *skolbъ, пол. Skłoba — гідронім у бас. Одеру. Доонімну семантику основ Сколоб-, Sklab-, Skłob- дослідники відновлюють у колі лексики словотвірного гнізда псл. *(s)kel- ‘гнути, згинати’, пояснюючи їх як форми з рухомим s-, свідченням чого гідроніми з аналогічною структурою без рухомого s-, наприклад: пол. Kłobia, Kłobka. Пор. також реалізацію цієї основи в інших топонімних класах — ойконім Сколобов у колишній Житомирській губ. < антропоніма *Сколоб-. Щодо апелятивної підтримки пор., наприклад, укр. сколобити ‘мучити’ з очевидною вторинною семантикою, що підтверджує, зокрема, рос. діал. скóлобить ‘стиснути в грудку’, пор. також форми без s-mobile зі спорідненою семантикою: рос. діал. кóлоб ‘невеликий круглий хліб’, ‘пухлина’, похідне *колобака ‘пиріг’ тощо. Наведені онімні факти, засвідчені в різних слов'янських ареалах, нечисленні апелятиви з почасти нівельованою первинною семантикою, реконструйовані праформи *skolba / *skolbъ дають підстави відновити архетип *skolbina з імовірною семантикою *‘місцевість з відповідною конфігурацією рельєфу’.[2]»

Села з подібною назвою існують в Гродненському районі в Білорусі — Сколобове (біл. Сколабава), та в Мазовецькому воєводстві в Польщі — Склоби (пол. Skłoby), що відрізняється від повноголосого українського варіанту.

Історія[ред. | ред. код]

Село Сколобів згадане в 1650 році і належить тоді Янові Крентовському.

На мапі 1911—1912 років населений пункт позначений як поселення з 340 дворами[3].

У 19321933 роках Сколобів постраждав від голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 20 осіб[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 659 осіб, з них 99,24 % зазначили рідною українську мову, 0,46 % — російську, а 0,3 % — молдовську[5].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу Давидівки та Сколобова виявлено поховання доби міді[6].

Освіта[ред. | ред. код]

Загальноосвітні навчальні заклади:[7]

  • Сколобівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Сколобівський ДНЗ (вул. Кутузова, 9)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.

Посилання[ред. | ред. код]