Скоморохи (Чортківський район)
| село Скоморохи | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Золотопотіцька селищна громада |
| Облікова картка | Скоморохи |
| Основні дані | |
| Населення | 1 199 |
| Територія | 2.782 км² |
| Густота населення | 416.97 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48462 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′25″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 48.92361° пн. ш. 25.38111° сх. д.Координати: 48°55′25″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 48.92361° пн. ш. 25.38111° сх. д. |
| Водойми | р. Стрипа |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48461, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Золотий Потік, вул. Данила Галицького, буд 124 |
| Карта | |
  Скоморохи | |
 Скоморохи | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Скоморо́хи — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване над р. Стрипою, за 18 км від Бучача і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1199 осіб (2007).
До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Перша писемна згадка — 1439 року[2].
З 1599 року[3], після проведеного з братами поділу родинних маєтностей[4] село стало власністю шляхтича Стефана Потоцького (бл.1568—1631, наймолодший син стражника польного коронного[a] Миколая Потоцького і його дружини Анни Черменської (Czermieńska), брат Яна, Якуба, Анджея Потоцьких).
С. Потоцький разом з дружиною Марією Амалією Могилянкою, двоюрідною сестрою православного Митрополита Київського Петра Могили, стали фундаторами побудови церкви святого Миколая в Бучачі[5]. У ХІХ ст. власником маєтку в селі був Антоній Симфорій Антоневич-Болоз (пол. Antoni Symforiusz Antoniewicz Bołoz, 1812—1881)[6], чинний член Бучацько-чортківського-заліщицького відділу Галицького господарського товариства (Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie) у Львові[7], батько Яна Антоневича-Болоза[8], польського історика, мистецтвознавця вірменського походження[9].
1914 року в селі діяла однокласна етатова хлоп'яча[10] школа з українською мовою навчання[11].
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» та інші, кооператива.
У 1940 році розпочали будівництво ГЕС на річці Стрипі біля села, яке завершили вже після Другої світової війни. Електроенергія подавалася, зокрема, й до тодішнього районного центру — Золотого Потоку.[12]
1947 року після арешту отця Івана Галібея нібито за шлюб підпільникам (завезли до Чортківської тюрми) громада села написала реляцію-просьбу звільнити пароха.
Релігія[ред. | ред. код]
Наприкінці XIX ст. село було центром греко-католицьої парафії, яка входила до складу Бучацького деканату. 1883 року в селі збудували муровану церкву святого Миколая, в якій свого часу були метрики від 1785 року[13].
Нині в Скоморохах є церква святого великомученика Димитрія (1887, кам'яна, перебудована 1938)[2].
Пам'ятні знаки[ред. | ред. код]
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року;
- символічна могила зі статуєю («фіґурою») Божої Матері (1995);
- два хрести на місці поховань німецьких та угорських солдатів (1944).
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
- Геологічні пам'ятки природи місцевого значення Скелі семи джерел та Рівна скеля
- Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — Скелі семи джерел.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, туристично-оздоровчий комплекс «Лісовий», та оздоровчий табір «Лісовий дзвіночок», торгові заклади.
Персоналії[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- інженер, громадський діяч Роман Галібей[14]
- громадсько-політичний (ОУН, псевдо «Вороний»), культурний діяч, режисер (один з творців фільму «Жорстокі світанки», Канада) Іван Красножоний[15].
- польський історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний діяч Ян Антоневич-Болоз (разом з Антоніною Антоневич-Болоз були власниками маєтку в селі наприкінці XIX ст.[13]).
Проживали, працювали[ред. | ред. код]
- отець Іван Галібей — парох УГКЦ, громадський діяч
- Михайло Кучер (нар. 18 березня 1955, с. Жнибороди) — український лікар, фармацевт. Кандидат фармацевтичних наук (1985). Провізор-аналітик вищої категорії (2002)[16].
Померли[ред. | ред. код]
- Антоній Антоневич-Болоз (28 листопада 1881).[8]
Зауваги[ред. | ред. код]
- ↑ у книзі Ярослава Стоцького помилково названо його брацлавським воєводою → Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 39. — ISBN 966-7086-24-0.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Святого Великомученика Димитрія -
Дзвіниця церкви Святого Димитрія -
Клуб -
![Символічна могила Борцям за волю України з “фіґурою” Божої Матері]]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6f/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%8F%D0%BC_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B7_%E2%80%9C%D1%84%D1%96%D2%91%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%8E%E2%80%9D_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96_%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8.jpg/120px-%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%8F%D0%BC_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B7_%E2%80%9C%D1%84%D1%96%D2%91%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%8E%E2%80%9D_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96_%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8.jpg)
Символічна могила Борцям за волю України з “фіґурою” Божої Матері]] -
Автобусна зупинка -
Капличка на околиці села -
Річка Стрипа біля села
.jpg)
![Символічна могила Борцям за волю України з “фіґурою” Божої Матері]]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%8F%D0%BC_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%B7_%E2%80%9C%D1%84%D1%96%D2%91%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%8E%E2%80%9D_%D0%91%D0%BE%D0%B6%D0%BE%D1%97_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96_%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ а б Мельничук Б., Феськів І. Скоморохи… — С. 279.
- ↑ Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 16. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
- ↑ Lipski A. Potocki Stefan h. Pilawa (ok. 1568—1631) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 175. (пол.)
- ↑ Barącz S. [[https://web.archive.org/web/20200604042008/https://polona.pl/item/pamiatki-buczackie,NTY0ODIw/68/#item Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] Pamiątki buczackie]. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 132. (пол.)
- ↑ 83. Albina Antoniewicz Bołoz. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1870. — Lwów : galicyjska drukarnia rządowa, 1870. — S. 574. (пол.)
- ↑ а б Jan Deodat Bołoz-Antoniewicz (ID: psb.365.1) [Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ d'Abancourt H. Antoniewicz Jan Bołoz (1858—1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 137—139 (Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840). (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914. — Lwów, 1914. — S. 700. (пол.)
- ↑ Szematyzm… na rok 1914… — S. 728.
- ↑ Феськів М. І запалила Стрипа світло у сільських оселях // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 189—190. — ISBN 978-966-528-289-1.
- ↑ а б Skomorochy 3.) S., wś, pow. buczacki… — S. 693.
- ↑ Гаврильцьо І. Галібей Роман Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 333. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Мельничук Б. Красножоний Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 219. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Василечко М. Кучер Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 333. — ISBN 978-966-528-318-8.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельничук Б., Уніят В., Феськів І. Скоморохи // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 648—650. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Мельничук Б., Феськів І. Скоморохи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 279. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Skomorochy 3.) S., wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 692. (пол.) — S. 692–693. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Скоморохи [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».
- Денис М., Марків М. Сторінки історії розповідають. Скоморохи [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Історія Бучаччини. — 2010. — 23 лютого.
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |