Скриня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Весільна скриня. Наддніпрянщина, 1930 р. З фондів історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»

Скриня  — меблевий виріб з відкидним або знімним віком для зберігання одежі та різних інших предметів.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово скриня походить від пол. skrynia (сучасна форма skrzynia), яке, очевидно, має германську і далі латинську етимологію — від сер.-в.-нім. scrini < лат. scrinium («кругла коробка для паперів»). Припускається і питомо українське походження (від прасл. *skrinъ, *skrina, *skrinja, пор. «криниця»). Розмовне «сундук»[1] запозичене з тюркських мов (пор. кипч. sunduq, synduq, тат. , крим. і тур. sandyk)[2].

В Україні[ред. | ред. код]

Дерев'яна розмальована та окута залізом скриня — неодмінний атрибут української хати. Тут зберігалося святкове вбрання, повсякденний одяг, рушники, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки) — гроші, прикраси та інші цінні предмети. У XVIIXVIII століттях скриню використовували як стіл і навіть як ліжко[3].

Заглядати в чужу скриню вважалося неетичним.

Скрині виготовлялися з явору, дубу, ялини, сосни, груші, в Карпатах нерідко використовували для цього бук. За орнаментацією скрині можна дізнатися, де вона була виготовлена. На Галичині і Гуцульщині використовували, як правило, геометричні орнаменти, в центральних і лівобережних областях України, а також на Волині і Поділлі — рослинний[4].

Колекція українських скринь XVIII—XIX ст. зберігається в зібраннях історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».

Весільна скриня[ред. | ред. код]

Докладніше: Весільна скриня

Дослідження весільних скриньвиконане у дисертації Марини Юр «Розписи українських весільних скринь середини XIX — початку XX століття (типологія, іконографія, художні особливості)» (1998).

Скриня служила показником заможності дівчини, а також роду, звідки вона походила. Урочисте внесення скрині до господи нареченого було окремим ритуалом весільного обряду.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  4. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013

Посилання[ред. | ред. код]