Скріпка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кольорові скріпки

Скріпка (рос. Скрепка) — металевий канцелярський предмет для скріплення аркушів паперу. Являє собою особливим чином зігнутий відрізок дроту довжиною близько 10-12 см. Крім прямого призначення, може застосовуватися як викрутка, фішка для покеру, зубочистка, відмичка, матеріал для виготовлення рибальських гачків, а також як знаряддя землеробства або садівництва.

Історія[ред.ред. код]

У XIII столітті з'явилися своєрідні «швидкозшивачі» для скріплення аркушів: у лівому верхньому кутку робилися надрізи, і через них протягувалась стрічка. Першим кроком до масовості стали швейні булавки, придумані в 1835 році американським лікарем Джоном Хауи. Нью-йоркські секретарки швидко виявили, що шпильками можна скріплювати до десятка листів, проте булавки кололися і залишали на папері некрасиві отвори і плями.

У 1890-х роках в офісах стали використовувати дротові пружинки (запропоновані в 1867 році Семюелем Феем для зовсім іншої мети - кріплення до одягу ярликів). У 1899 році норвезький інженер Юхан Волер, експериментуючи з шматочками пружинного дроту, придумав кілька вдалих конструкцій скріпок і отримав патент на свій винахід. Але Волер не став приділяти цьому проекту увагу, і в 1900 році американський винахідник Корнеліус Броснан запатентував скріпку, що отримала ім'я "Konaclip". Однак сучасний вигляд ця офісна приналежність придбала стараннями британської фірми "Gem Manufacturing", яка і випустила в тому ж році скріпку "Gem" у вигляді класичного подвійного овалу.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Памя'тник скріпці у Норвегії
    Для жителів Норвегії скріпка має ще й глибоке символічне значення. Це пов'язано з героїчною історією, що сталася під час Другої світової війни. У 1940 році, захопивши країну, нацисти поставили при владі окупаційний уряд і заборонили місцевим жителям носити гудзики і значки з ініціалами вигнаного норвезького короля Гокона VII. Тоді норвежці пригадали про скріпки і стали носити їх на одязі, таким чином, останні стали своєрідним символом єдності нації. Подвиг громадян і заслуги винахідника не були забуті: в Осло в січні 1990 року встановлено пам'ятник Юхану Волеру у вигляді гігантської скріпки.
  • У 1999 році, на столітню річницю своєї офіційної появи, скромна помічниця діловодства потрапила на норвезьку поштову марку.
  • В уральському місті Міас встановлено пам'ятник скріпці заввишки 9 метрів 28 сантиметрів, а також пам'ятники кнопці, циркулю, ножиць і лінійці, виконані зі сталі. Об'єкт занесений в "Книгу рекордів Гіннеса", офіційний запис про реєстрацію рекорду було зроблено 4 травня 2010 року.
  • Жанін Ван дер Мейра з Бельгії потрапила в «Книгу рекордів Гіннесса», їй вдалося зібрати ланцюжок з 22 025 скріпок довжиною приблизно 820 метрів.
  • 13-24 липня 1996 р 40 членів молодіжної групи «Бун-Лей Ком'юніті Сентр», Сінгапур, за 20 годин змайстрували ланцюг з канцелярських скріпок довжиною 15,02 км.

Нестандартні застосування[ред.ред. код]

Одне з нестандартних застосувань
  • На замку застібки-блискавки можна використовувати замість «собачки»
  • Розігнуті у вигляді букви S скріпки дозволяють швидко чіпляти і знімати для прання штори (фіранки)
  • Скріпкою такої ж форми, тільки з притиснутими у вигляді петельок кінчиками зручно протягувати гумку в білизну
  • Скріпку зручно використовувати для відкриття лотка пристрою читання CD-ROM, недоступного через несправність чи при вимкненому комп'ютері. Для цього розігнутою скріпкою натискають на кнопку в технологічному отворі на лицевій панелі пристрою.
  • Іноді скріпкою замінюють згорілий запобіжник (що дуже небезпечно і іноді призводить до пожежі).

Джерело[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]