Скульптура святого Яна Непомука (Бучач)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Скульптура св. Іоанна
Статуя Святого Яна Непомука
St. Ian Nepomuk. Buchach 3.jpg

49°03′47″ пн. ш. 25°24′24″ сх. д. / 49.06306° пн. ш. 25.40667° сх. д. / 49.06306; 25.40667Координати: 49°03′47″ пн. ш. 25°24′24″ сх. д. / 49.06306° пн. ш. 25.40667° сх. д. / 49.06306; 25.40667
Статус пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення
Країна

Україна Україна

Розташування Бучач, Тернопільська область
Архітектор Бернард Меретин
Скульптор Іван Георгій Пінзель
Засновано 1750
Встановлено 1750
Скульптура святого Яна Непомука (Бучач). Карта розташування: Україна
Скульптура святого Яна Непомука (Бучач)
Скульптура святого Яна Непомука (Бучач) (Україна)

CMNS: Скульптура святого Яна Непомука на Вікісховищі

Статуя Святого Яна Непомука в Бучачі — придорожній пам'ятник чеському святому Яну Непомуку (Непомуцькому), розташований у лівобережній частині міста неподалік від пам'ятника Ісусові Христу кілька метрів нижче «цісарської» дороги Бучач — Струсів — Тернопіль (тепер частина автошляху Н18). Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Охоронний номер 1322.

Пам'ятка[ред. | ред. код]

Є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення. Охоронний номер 1322.

Легенда[ред. | ред. код]

«
Mihimitem Absitgloriari Nisi in Cruce Domini
»

Творці[ред. | ред. код]

Автори статуї: архітектор — Бернард Меретин,[1][2][3] скульптор — Йоган Георг Пінзель, час створення — 1750 р. Частково зруйнована за радянської влади 1947 року.

Відновлена скульптором Романом Вільгушинським у 2007 році за доброчинні кошти Василя Бабали.

Опис[ред. | ред. код]

Композиція скульптури не повторює повністю композицію жодної з відомих схожих у колишньому Чеському Королівстві. Композиційна схема пам'ятки схожа на композиції фігур, які прикрашають Карлів міст у Празі.[4] Варто зауважити, що фігури з пам'ятника (також зі статуї Богородиці в Бучачі) виразно відрізняються від праць Франтішека Баугута (чеськ. František Baugut), Матея Вацлава Якеля (чеськ. Matěj Václav Jäckel), Фердинанда чи Яна Брокоффа (чеськ. Jan Brokoff), Коля, Карела Йозефа Гернля (чеськ. Karel Josef Hiernl[5]) та Ігнаца Франца Плятцера.[6]

Мистецька проблематика[ред. | ред. код]

Збігнев Горнунг і Тадеуш Маньковський свого часу вважали, що творчість Бернарда Меретина можна вивести з «віденського мистецького кола» чи північноіталійського (район Боденського озера). Пйотр Красний вважає, що з цим складно погодитись; також, що форми фігур бучацьких придорожніх пам'ятників можна вважати стежиною, яка вкаже на зв'язок мистецтва Меретина з мистецтвом Чеського Королівства.[7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мистецькі пам'ятки Бучача (уривок праці Г. Логвина) // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 99.
  2. Hornung Z. Pinsel (Pinzel), imię nieznane (zm. ok. 1770) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 344. (пол.)
  3. Hornung Z. Merenyn Bernard (zm. 1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 443. (пол.)
  4. Krasny P. OSIEMNASTOWIECZNE fidury przydroźne w Buczaczu // Prace z Historii Sztuki. — 1995. — № 21. — S. 70.
  5. Břevnovský klášter
  6. Krasny P. OSIEMNASTOWIECZNE fidury przydroźne w Buczaczu… — S. 72.
  7. Там само. — S. 75.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]