Скіллунт
Скіллунт | |
---|---|
37°36′00″ пн. ш. 21°41′00″ сх. д. / 37.6° пн. ш. 21.68333333° сх. д. | |
Країна | Греція |
Тип | стародавнє містоd і поліс[1] |
Скіллу́нт (дав.-гр. Σκιλλοῦς, лат. Scillūs) — місто в елідській області Тріфілії, при струмку Селінунті[el] притоці Алфея[2]. У 572 році до н. е., коли пісати під начальством Пірра (Πύρρος) вели війну проти елідян, жителі Скіллунта стояли на боці перших, але були переможені. Елідяни зруйнували Скіллунт і Пісу[3]. Місто лежало в руїнах до 392 року до н. е., коли лакедемоняни відторгли Скіллунт від Еліди і маєток, що лежав у межах міста, подарували Ксенофонтові, вигнаному з Афін 398 року до н. е. Тут Ксенофонт жив до битви при Левктрах у 371 році до н. е., коли елідяни вигнали його. У цей період він займався сільським господарством, полюванням і літературою, написав «Анабазис» і вибудував святилище Артеміді, зменшену копію Ефеського храму[4][5]. Святилище стояло приблизно на 20 стадіїв на південь від храму Зевса в Олімпії[6]. В ході беотійської війни місто здобуло автономію від елідян[7].
За Страбоном святилище Афіни Скіллунтії біля Скіллунта належало до числа відомих святилищ[8]. Назва походить від поширеної в області рослини дав.-гр. σκίλλα — морська цибуля (Drimia maritima). За часів Павсанія місто лежало в руїнах[3] . Місцеві жителі розповіли Павсанію, що елідяни Ксенофонта пробачили, він отримав дозвіл повернутися в Скіллунт, жив останні роки тут і помер, показували могилу Ксенофонта[2].
Місто розкопане на пагорбі Профітіс-Іліас у селі Макрисія. Знайдено залишки храму Афіни, цвинтар і руїни будівель.
- ↑ An Inventory of Archaic and Classical Poleis: An Investigation Conducted by The Copenhagen Polis Centre for the Danish National Research Foundation / M. H. Hansen — 2004.
- ↑ а б Павсаний. Описание Эллады. V, 6, 6
- ↑ а б Павсаний. Описание Эллады. V, 6, 4
- ↑ Scillus // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- ↑ Павсаний. Описание Эллады. V, 6, 5
- ↑ Ксенофонт. Анабасис. V, 3, 7—13
- ↑ Ксенофонт. Греческая история. VI, 5, 2
- ↑ Страбон. География. VIII, 3, 14