Скінфаксі та Грімфаксі
Скінфаксі та Грімфаксі (Skinfaxi — «сяюча грива», Hrímfaxi — «крижана грива») — в скандинавській міфології коні, що відповідають за появу дня та ночі.
У скандинавській міфології Грімфаксі та Скінфаксі відповідно означають гриву морозу[1] (або «гриву льоду»[2]) та сяючу гриву[1].
Назви коней, що закінчуються «факсі» (грива), досить поширені в нордичній міфології[3]. За словами Реґіса Бойєра, ці два імені, ймовірно, належать до скальдичної поезії[4].
Коні відігравали важливу роль у норвезькій міфології. Так, до прикладу, без Скіфаксі та Грімфаксі на Землі не було б ні світла, ні темряви, оскільки ці двоє відповідали за створення дня та ночі.
Після того, як боги створили світ, вони розмістили Сонце та Місяць у небі. Потім вони творили день і ніч. Бог Одін сказав Нотт — богині ночі, щоб та осідлала коня Грімфаксі та іздила із ним по небу. Син Нотт на ім'я Даґ отримав владу над Скінфаксі. [5]
На думку Реґіса Бойєра, міф про коней дня та ночі з давніх часів належав до скандинавської міфології[4], тому логічно, що Грімфаксі та Скінфаксі відносяться до вірувань набагато давніших, ніж ті першоджерела, в яких вони записані[6].
Вважається, що міф бере свій початок з релігії країн Північної Європи в добу бронзи. Ця доба має надійні докази вірувань, що стосуються коня, який стріляє сонцем у небо. Сонячна колісниця Трундгольма тягне за собою одного коня, і, можливо, другий кінь повернеться через небо із заходу на схід. Арвак і Альсвід — два коні, що тягнуть колісницю Соль — богині сонця. [7]
Ці коні згадуються у Старшій Едді (Бесіда з Вафтрудніром):
Строфа 11
|
Строфа 12
|
Строфа 13
|
Строфа 14
|
Також з'являється у версії Сноррі Стурлусона (Видіння Ґюльві):
Строфа 10:
|
- ↑ а б Guelpa, Patrick. (2009). Dieux & mythes nordiques (вид. Nouvelle éd). Villeneuve d'Ascq: Presses universitaires du Septentrion. ISBN 9782757401200. OCLC 777115211.
- ↑ Hector du Lac de la Tour d'Aurec, , Le Puy, Imprimerie de La Combe, 1807
- ↑ Jules Toutain et Société des sciences historiques et naturelles de Semur (Côte-d'Or), , A. Colin, 1917 (lire en ligne [archive]), p. 22
- ↑ а б Régis Boyer, « Naissances astrales. Mythes cosmogoniques de la Scandinavie ancienne » , dans , t. I, 1988
- ↑ Horses Skinfaxi And Hrimfaxi - Bringers Of Light And Darkness To Earth In Norse Mythology. Ancient Pages (амер.). 16 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ Wagner, Marc-André, 1960-2010. (2005). Le cheval dans les croyances germaniques : paganisme, christianisme et traditions. Paris: H. Champion. ISBN 2-7453-1216-2. OCLC 470258161.
- ↑ Jennbert, Kristina. ([2011], ©2011). Animals and humans : recurrent symbiosis in archaeology and Old Norse religion. Lund, Sweden: Nordic Academic Press. ISBN 978-91-85509-37-9. OCLC 712124308.
- ↑ а б в г Бесіда з Вафтрудніром / Пісні про богів / edda.in.ua. edda.in.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
- ↑ Gylfaginning – heimskringla.no. www.heimskringla.no. Процитовано 1 травня 2020.
Це незавершена стаття з германо-скандинавської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |