Скіфські царі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.

Останнім часом, в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, здебільшого використовується термін династи.

За Геродотом панівний рід (чи плем'я) у скіфів-сколотів називався Паралата. Можливо, саме цей термін й був тим титулом скіфського очильника, який у ассирийских текстах передано титулом ассир. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — грец. βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар / царі у античній історіографії та літературі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — грец. βασιλειον γένος).[2] На жаль, походження цього титулу залишається не розкритим. Наразі відоме лише те, що в Авесті Парадата — міфічні царі-цивілізатори, першозаконники, пращури як «праведних» аріїв, так й «невірних» турів й сайріма.[3]

Враховуючи факт того, що скіфо-сколотське суспільство, принаймні на час відвідин Скіфії Геродотом, знаходилося на доісторичному (міфопоетичному) етапі свого розвитку, певної уваги заслуговує наступна констатація:

«… сенс життя, його мету людина космологічного періоду бачила саме в ритуалі, основній суспільній та економічній діяльності людського колективу. Головною ж фігурою ритуалу був цар в архаїчній ролі першосв'ященика. У цей період цар був, безсумніву, учасником космологічного дійства, а не історичного процесу; його роль у суспільстві визначалася його космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо).»[4]

Нижче наведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[5]

  • «на суді в царя» (IV, 65);
  • «присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
  • «Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
  • «скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).


Отже, цар скіфів-сколотів — сакралізований правитель, представник роду (чи племені) Паралати, з абсолютною (військовою, судовою) деспотичною владою, верховний жрець Папая, його уособлення на землі («цар, уподобаний Богу Грози»[6]).


Далі за текстом — перелік відомих з різних джерел виключно історичних династів та представників династії європейських скіфів-сколотів, яких, для зручності, названо в хронологічному (на скільки це можливо) порядку. Курсивом позначено імена династів / представників династії історичність яких гіпотетична.

Династи скіфів під час Закавказьких походів (бл. 679 — бл. 590 рр. до н. е.)[ред.ред. код]

Династи та представники династії Європейської Скіфії (бл. 590 — 270-ті рр. до н. е.)[ред.ред. код]

  • Спаргапейт (грец. Σπαργαπείθης) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії.
  • Лік (грец. Λύκος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Спаргапейта та батько Гнура.
  • Гнур (грец. Γνούρος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Ліка та батько Савлія та Анахарсіса.
  • Савлій (грец. Σαύλιος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, син Гнура та батько Іданфірса. За Геродотом власноруч убив свого брата Анахарсіса.
  • Анахарсіс (Анахурс) (грец. Ἀνάχαρσις / Άναχυρςις) (VI ст. до н. е.) — напівлегендарний скіфський філософ, син Гнура.
  • Анагерр (Анаперр) (грец. Άναγέρρης Σκολότηίς) — можливо син Анахурса, відомий з ольвійської епиграфіки першої половини VI ст. до н. е., а саме графіті-посв'яти Аполону Борею (грец. Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν] — укр. Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив).[7]
Контурний малюнок «каблучки Скіла» за Віноградовим Ю. Г.
  • Іданфірс / Ідантур (грец. Ἰδάνθυρσος / Ἰδανθούρας) (бл. 515 — до 496) — скіфський династ, син Савлія, очолював Велику Скіфію під час відомої скіфської кампаниії Дарія Великого, що відбулася близько 514—512 рр. до н. е.
  • Марсагет (грец. Μαρσαγέτης) — брат скіфського династа Іданфірса, відомий лише з повідомлення Ктесія Кнідського.
  • Скопасій (грец. Σκώπασις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514—512 рр. до н. е.
  • Таксакій (грец. Τάξακις) (VI ст. до н. е.) — представник династії скіфів, один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514—512 рр. до н. е.
  • Аріант (грец. Ἀριάντας) — гіпотетично скіфський династ, час правління якого міг бути у проміжку 80-ті рр. VI ст. до н. е. — 80-ті рр. V ст. до н. е.
  • Аргот (грец. Άργοτας) (кін. VI — поч. V ст. до н. е.) — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[8] чи представник династії,[9] ім'я якого відоме з «каблучки Скіла».[10]
  • Аріапейт (грец. Ἀριαπείθος) (~480 — ~465) — скіфський династ, батько Скіла, Октамасада та Оріка.
  • Опойя (грец. Ὀποίη) — дружина династа Аріапейта, мати Оріка (Аріха), яка після загибелі чоловіка разом із верховною владою перейшла (стала однією з дружин) до його сина та спадкоємця Скіла.
  • Скіл (грец. Σκύλης/ ΣΚΥΛ) (~465 — ~446) — скіфський династ, спадкоємець і син (від еллінки з Істрії) царя Аріапейта.
  • Емінак (грец. Εμινάκος/ Εμινάκης) — представник скіфських династів у Ольвії, з ім'ям якого карбувались перші срібні монети (статери) в історії Ольвіополісу.
  • Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~446 — ?) — скіфський династ, син Аріапейта, прийшов до влади внаслідок усунення та, згодом, страти брата Скіла.
  • Орік (Аріх) (грец. Ὄρικος/ Άριχος) (V ст. до н. е.) — син скіфського династа Аріапейта та Опойї, однієї з його дружин, брат Скіла та Октамасада. Гіпотетично представник/намістник останнього в Ольвії у 40-их — 30-их рр. V ст. до н. е.
  • Саммак (грец. ΣAMMA → Σαμμάκος (?)) — гіпотетично представник скіфської династії у Німфеї, відомий за монетами цього полісу, датованих 409—405 рр. до н. е., до підпорядкування Німфея Боспором.[11]
  • Лік (грец. ΛΥΚΟ → Λύκος (?)) ( — ~400/390 рр. до н. е.) — гіпотетично представник скіфської династії, похованний у кургані Солоха, ім'я якого відоме з графіті на дні кіліка.[12]
  • Атей (грец. Άταίας/ Άτέας) (до 358 — 339 р. до н. е.) — скіфський династ, що загинув у війні з Філіппом Македонським.
  • Кафак (грец. Καφακης) — ім'я, згадане на свинцевій пластині (IGDOlbia 106) разом з Атаєм та представниками олігархічних родів Ольвіополісу у навроченні, яке наразі датовано біля 326 р. до н. е.,[13] та ще в одній епіграфічній пам'ятці з Ольвії (IGDOlbia 104), що датується бл. 340 р. до н. е. Це дає підстави для припущення про належність Кафака до скіфської верхівки.
  • Таторак (грец. Θατορακος) — ім'я, згадане на свинцевій пластині-навроченні (IGDOlbia 106) разом з Атаєм, Кафаком та представниками олігархічних родів Ольвіополісу, що дає підстави для припущення про належність Таторака до скіфської верхівки.
  • Атай (грец. Άταίας/ Άτέας) — ім'я, згадане на свинцевій пластині-навроченні (IGDOlbia 106) разом з Татораком, Кафаком та представниками олігархічних родів Ольвіополісу, що дає підстави для припущення про належність Атая до скіфської верхівки.
  • … (? — до/близько 323) — неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15).[2] Переможець Зопіріона, ймовірно похований у кургані Огуз або Чортомлик.[14]
  • … (323 — ?) — брат попередника. Ймовірно брав активну участь у знищенні македонської армії Зопіріона у 331 р. до н. е., вирогідно похований у кургані Огуз або Чортомлик.
  • Агар (грец. Άγαρος) (кін. IV ст. до н. е.) — скіфський династ, відомий нам виключно з подій династичної війни на Боспорі у 310—309 рр. до н. е., можливо брат-спадкоємець з повідомлення Аріана.

Династи та представники династії Тавроскіфії (270-ті рр. до н. е. — 111 р. до н. е. )[ред.ред. код]

Династи та представники династії Малої Скіфії (Добруджа) (друга пол. III — І ст.ст. до н. е. )[18][ред.ред. код]

Трихалк з Ольвіополісу з легендою АКРОΣΑ. Одеський Музей Нумізматики
  • Тануса (грец. ΤΑΝΟΥΣΑ (порівн. грец. Τανυσάλου[19])) — скіфський династ ІІІ — II ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
  • Каніта (грец. Κανιται / ΚΑΝΙΤΟΥ) — скіфський династ поч. II ст. до н. е. (~200 — ~180), відомий з нумізматичних (монети Одесса) та епіграфічних джерел (IGBulg I² 41 грец. ...βασιλεῖ Σκυθῶν Κανιται...).[20] Гіпотетично, спільник Антіоха ІІІ.
  • Саріак (грец. Σαριακος / ΣΑΡΙΑ) (у подіях 179 р. до н. е.) — скіфський династ (~180 — ~160), відомий з нумізматичних джерел та епіграфіки (IGBulg V 5003 грец. ...βασιλέως Σαριακου...).[21][22] Етимологія імені: грец. Σαριακος < скіф. *sar-  — укр. об'єднувач.[9]
  • Акроса (грец. ΑΚΡΟΣΑ) — скіфський династ (~160 — ~120), відомий з нумізматичних джерел.
  • Хараспа (грец. ΧΑΡΑΣΠΟΥ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
  • Айлій (грец. ΑΙΛΙΟΣ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел. Етимологія імені: грец. ΑΙΛΙΟΣ < скіф. *(h)āili- < д. ір. *hāδi- — укр. забезпечений, наділений.[9][23]
  • Лелій (грец. ΛΕΛΗΑ / ΛΕΛΙ[...]ΑΣ) — гіпотетично скіфський династ Добруджі, ім'я якого відновлюється з легенд на монетах.[24]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  2. а б (рос.) Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947—1949.
  3. (рос.) Авеста в русских переводах (1861 — 1996). СПб., Журнал «Нева» — «Летний Сад». 1998 г.
  4. (рос.) Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
  5. тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
  6. (рос.) В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974.
  7. (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
  8. (рос.) Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э. СА. 1980. № 3.
  9. а б в (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  10. (гр.) IGDOlbia 4
  11. (рос.) Мельников О. H. Нимфей, скифский вождь Саммак и «измена Гилона». МАИЭТ. 2001. VIII.
  12. (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
  13. (рос.) Николаев Н. И. Просопография в магических надписях Ольвии. Вопросы эпиграфики. IX. 2016.
  14. Болтрик Ю. В., Фіалко О. Є. Огуз — курган скіфського царя кінця IV ст. до н. е. Золото степу. Археологія України. — Київ; Шлезвіг, 1991. — С. 178.
  15. (рос.) Ю. П. Зайцев. НЕАПОЛЬ СКИФСКИЙ (II в. до н.э. — III в. н.э.) Симферополь, «Универсум», 2003.
  16. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). СПб. Нестор-История, 2008.
  17. (гр.) SEG 37:674
  18. перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.) Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект.  Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
  19. (гр.) Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 708
  20. (гр.) IGBulg I² 41
  21. (рос.) Лазаров М. (София). Новооткрытая надпись Антигона за скифского царя Сариака. ВДИ, № 3, 1985
  22. (гр.) IGBulg V 5003
  23. (нім.) DR. MICHAEL JANDA. DIE SPRACHE DER MEDER. UNIVERSITÄT ZÜRICH. 2004.
  24. (рос.) В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.

Джерела та література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]