Скіфські царі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.

Останнім часом в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, все частіше замість терміну царі використовують термін династи.

За Геродотом панівний рід/ плем'я у скіфів-сколотів називався Паралата. Можливо, саме цей термін й був тим титулом скіфського очильника, який у ассирийских текстах передано титулом ассир. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — грец. βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар / царі у античній історіографії та літературі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — грец. βασιλειον γένος).[2] На жаль, походження цього титулу залишається не розкритим. Наразі відоме лише те, що в Авесті Парадата — міфічні царі-цивілізатори, першозаконники, пращури як «праведних» аріїв, так й «невірних» турів й сайріма.[3]

Враховуючи факт того, що скіфо-сколотське суспільство, принаймні на час відвідин Скіфії Геродотом, знаходилося на доісторичному (міфопоетичному) етапі свого розвитку, певної уваги заслуговує наступна констатація:

«… сенс життя, його мету людина космологічного періоду бачила саме в ритуалі, основній суспільній та економічній діяльності людського колективу. Головною ж фігурою ритуалу був цар в архаїчній ролі першосв'ященика. У цей період цар був, безсумніву, учасником космологічного дійства, а не історичного процесу; його роль у суспільстві визначалася його космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо).»[4]

Нижче наведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[5]

  • «на суді в царя» (IV, 65);
  • «присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
  • «Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
  • «скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).


Отже, цар скіфів-сколотів — сакралізований правитель, представник роду (чи племені) Паралати, з абсолютною (військовою, судовою) деспотичною владою, верховний жрець Папая, його уособлення на землі («цар, уподобаний Богу Грози»[6]).


Далі за текстом — перелік відомих з різних джерел виключно історичних династів та представників династії європейських скіфів-сколотів, яких, для зручності, названо в хронологічному (на скільки це можливо) порядку. Курсивом позначено імена династів / представників династії історичність яких гіпотетична.

Династи скіфів під час Закавказьких походів (бл. 679 — бл. 590 рр. до н. е.)[ред.ред. код]

  • Ішпакай (ассир. Išpakâi/ Išpakâ'a/ Iš-pa-ka-a-a) (до 679 — 674/3) — перший історично відомий ватажок скіфів, який очолював їх під час навал до Закавказзя.
  • Партатуа (Бартатуа, Прототій) (ассир. Par/Bar-ta-tū-a, грец. Προτοθύες) (674/673 — ?) — наступник Ішпакая, якого в ассирійських джерелах названо «цар країни скіфів».
  • Мадій (грец. Μαδύης) ( ?  — до/ близько 616(?)) — син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом (Історія, І, 103).

Династи та представники династії Європейської Скіфії (бл. 590 — 270-ті рр. до н. е.)[ред.ред. код]

  • Спаргапейт (грец. Σπαργαπείθεος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії.
  • Лік (грец. Λύκος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Спаргапейта та батько Гнура.
  • Гнур (грец. Γνούρος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, за Геродотом син Ліка та батько Савлія та Анахарсіса.
  • Савлій (грец. Σαύλιος) (VI ст. до н. е.) — скіфський династ, син Гнура та батько Іданфірса. За Геродотом власноруч убив свого брата Анахарсіса.
  • Анахарсіс (Анахурс) (грец. Ἀνάχαρσις / Άναχυρςις) (VI ст. до н. е.) — напівлегендарний скіфський філософ, син Гнура.
  • Анагерр (Анаперр) (грец. Άναγέρρης Σκολότηίς) — можливо син Анахурса, відомий з ольвійської епиграфіки першої половини VI ст. до н. е., а саме графіті-посв'яти Аполону Борею (грец. Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν] — укр. Анагерр(Анаперр) Анахірсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив).[7]
Контурний малюнок «каблучки Скіла» за Віноградовим Ю. Г.
Діобол Німфея з легендою ΣАММА. Каталог-архів «Монети Боспору»
  • Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~446 — до 431/0(?)) — скіфський династ, син Аріапейта, прийшов до влади внаслідок усунення та, згодом, страти брата Скіла.
  • Орік (Аріх) (грец. Ὄρικος/ Άριχος) (V ст. до н. е.) — син скіфського династа Аріапейта та Опії, однієї з його дружин, брат Скіла та Октамасада. Гіпотетично представник/намістник останнього в Ольвії у 40-их — 30-их рр. V ст. до н. е.
  • Саммак (грец. ΣAMMA → Σαμμάκος (?)) — гіпотетично представник скіфської династії у Німфеї, відомий за монетами цього полісу, датованих 409—405 рр. до н. е., до підпорядкування Німфея Боспором.[11]
  • Лік (грец. ΛΥΚΟ → Λύκος (?)) ( — ~400/390 рр. до н. е.) — гіпотетично представник скіфської династії, похованний у кургані Солоха, ім'я якого відоме з графіті на дні кіліка.[12]
  • Атей (грец. Άταίας/ Άτέας) (до 358 — 339 р. до н. е.) — скіфський династ, що загинув у війні з Пилипом Македонським.
  • … (? — 328) — неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15).[2] Переможець Зопіріона, ймовірно похований у кургані Огуз або Чортомлик.[13]
  • … (328 — ?) — неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15), брат попередника, з яким, можливо, пов'язане нетривале протистояння Скіфії та Боспору (XXXIV. «ПРОТИ ФОРМІОНА О ПОЗИЦІ»).[2] Ймовірно брав активну участь у знищенні македонської армії Зопіріона у 331 р. до н. е., вирогідно похований у кургані Огуз або Чортомлик.
  • Агар (грец. Άγαρος) (кін. IV ст. до н. е.) — скіфський династ, відомий нам виключно з подій династичної війни на Боспорі у 310—309 рр. до н. е.

Династи та представники династії Тавроскіфії (270-ті рр. до н. е. — 111 р. до н. е. )[ред.ред. код]

Династи та представники династії Малої Скіфії (Добруджа) (друга пол. III — І ст.ст. до н. е. )[17][ред.ред. код]

Трихалк з Ольвіополісу з легендою АКРОΣΑ. Одеський Музей Нумізматики
  • Тануса (грец. ΤΑΝΟΥΣΑ (порівн. грец. Τανυσάλου[18])) — скіфський династ ІІІ — II ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
  • Каніта (грец. Κανιται / ΚΑΝΙΤΟΥ) — скіфський династ поч. II ст. до н. е. (~200 — ~180), відомий з нумізматичних (монети Одесса) та епіграфічних джерел (IGBulg I² 41 грец. ...βασιλεῖ Σκυθῶν Κανιται...).[19] Гіпотетично, спільник Антіоха ІІІ.
  • Саріак (грец. Σαριακος / ΣΑΡΙΑ) (у подіях 179 р. до н. е.) — скіфський династ (~180 — ~160), відомий з нумізматичних джерел та епіграфіки (IGBulg V 5003 грец. ...βασιλέως Σαριακου...).[20][21] Етимологія імені: грец. Σαριακος < скіф. *sar-  — укр. об'єднувач.[9]
  • Акроса (грец. ΑΚΡΟΣΑ) — скіфський династ (~160 — ~120), відомий з нумізматичних джерел.
  • Хараспа (грец. ΧΑΡΑΣΠΟΥ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел.
  • Айлій (грец. ΑΙΛΙΟΣ) — скіфський династ кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е., відомий з нумізматичних джерел. Етимологія імені: грец. ΑΙΛΙΟΣ < скіф. *(h)āili- < д. ір. *hāδi- — укр. забезпечений, наділений.[9][22]
  • Лелій (грец. ΛΕΛΗΑ / ΛΕΛΙ[...]ΑΣ) — гіпотетично скіфський династ Добруджі, ім'я якого відновлюється з легенд на монетах.[23]

ПРИМІТКИ. ДЖЕРЕЛА. ПОСИЛАННЯ[ред.ред. код]

  1. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  2. а б в (рос.)Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947—1949.
  3. (рос.) Авеста в русских переводах (1861 — 1996). СПб., Журнал «Нева» — «Летний Сад». 1998 г.
  4. (рос.) Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
  5. тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
  6. (рос.) В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974.
  7. (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
  8. (рос.) Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э. СА. 1980. № 3.
  9. а б в (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
  10. (гр.)IGDOlbia 4
  11. (рос.) Мельников О. H. Нимфей, скифский вождь Саммак и «измена Гилона». МАИЭТ. 2001. VIII.
  12. (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
  13. Болтрик Ю. В., Фіалко О. Є. Огуз — курган скіфського царя кінця IV ст. до н. е. Золото степу. Археологія України. — Київ; Шлезвіг, 1991. — С. 178.
  14. (рос.) Ю. П. Зайцев. НЕАПОЛЬ СКИФСКИЙ (II в. до н.э. — III в. н.э.) Симферополь, «Универсум», 2003.
  15. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. ИНДОЕВРОПЕЙСКОЕ ЯЗЫКОЗНАНИЕ И КЛАССИЧЕСКАЯ ФИЛОЛОГИЯ-XII (чтения памяти И. М. Тронского). СПб. Нестор-История, 2008.
  16. (гр.)SEG 37:674
  17. перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.) Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект.  Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
  18. (гр.)Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 708
  19. (гр.)IGBulg I² 41
  20. (рос.) Лазаров М. (София). Новооткрытая надпись Антигона за скифского царя Сариака. ВДИ, № 3, 1985
  21. (гр.)IGBulg V 5003
  22. (нім.) DR. MICHAEL JANDA. DIE SPRACHE DER MEDER. UNIVERSITÄT ZÜRICH. 2004.
  23. (рос.) В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.

Див. також[ред.ред. код]