Слабинська сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Слабинська сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Чернігівського полку Гетьманщини. Одна з 367-ми сотень України. Створена 1651. Центр — село Слабин (нині — село Чернігівського району Чернігівської області).

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується у присяжних списках 1654 у складі Чернігівського полку, проте є дані, що сотня оформилася відразу після Білоцерківської мирової угоди 1651. Після анексії Гетьманщини Російською імперією 1782, її територія включена до Чернігівського намісництва.

До 1648 сотенний осередок був центром Слабинської волості Чернігівського повіту Чернігівського воєводства. Cотенна старшина Слабинської сотні була впливою на загальнодержавному рівні. Серед них сотники Тризни, Домонтовичі, Михайловичі та Левандовські (останні з Корибутівської сотні Прилуцького полку, яка була поглинена Голінською. Перший сотник Самійло Левандовський був одружений із представницею сотенного роду Домонтовичів).

1732 у сотні проживало 328 осіб козацького стану.

Збереглися зразки печаток Слабинської сотні — восьмикутна та овальна, що належала сотнику Самійлу Левандовському (іноді писали Ливандовський). Символом Слабинської сотні були так звані «грабельки» — орнамент українських писанок, що символізували воду та сонце.

Автивний розвиток Слабинської сотні припадає на час урядування Самійла Левандовського, який збудував заново сотенне правління з канцелярією, архів, згодом з'явилася караульна (холодна). Вони були розташовані на сучасному кутку Цвинтар у селі Слабин.

Сотники[ред. | ред. код]

Населені пункти[ред. | ред. код]

Андріївка, село; Гнилуші, село; Друцьке, село; Жеведь, село; Зайці, село; Золотинка, село; Ільчівка, село; Киїнка, село; Козарки, село; Козероги, село; Ладинка, село; Льгівка, село; Максими, село; Слабин, село; Смолин, село; Шестовиця, село; Янівка, село.

1769 у складі сотні значилися села Пересажівка і Семаки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ігор Ситий. З історії Слабинської сотні. — Журнал «Сіверянський літопис». — Ч. 1-3. — 2014 — С.23-35
  • Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 203.
  • Кривошея В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. — Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене. — К.: Стилос, 2005. — С. 70-71.
  • Лазаревский А. СПИСОК ВОДЯНЫХ МЕЛЬНИЦ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛКА (в 1742 году). Записки Черниговского губернского статистического комитета. — Книга 2. — Выпуск 5-6. — Чернигов. — 1872. — С. 99-135
  • Модзалевский В. Л. ОПИСЬ ЛЕСОВ И ПУЩ, НАХОДИВШИХСЯ В ЧЕРНИГОВСКОМ ПОЛКУ В 1752 ГОДУ. ЧИОНЛ. — Кн. 19. — Вып. 4, отдел ІІІ. — Киев, 1907. — С. 105–124.
  • СЛАБИНСЬКА СОТНЯ (1651–1782 pp.)