Слабченко Михайло Єлисейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слабченко Михайло Єлисейович
Слабченко Михайло.gif
Народився 9 липня 1882(1882-07-09)
Нерубайське, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 27 листопада 1952(1952-11-27) (70 років)
Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання Одеса
Громадянство / підданство СРСР
Національність українець
Alma mater Новоросійський університет
Галузь наукових інтересів історія, право

Миха́йло Єлисе́йович Сла́бченко (* 9 липня 1882, Нерубайські хутори, нині с. Нерубайське, Біляївський район, Одеська область — † 27 листопада 1952, Первомайськ) — український історик і правник, академік ВУАН. Батько Тараса Слабченка.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селянській родині. Через мізерні статки батьків дитинство провів у великій нужді, рано почав працювати на місцевих каменоломнях. З великими труднощами вступив до Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова)на історичне відділення історико-філологічного факультету, а згодом перейшов на юридичний факультет.

Брав активну участь в українському революційному рухові як член студентських громад, РУП (1903), УСДРП (19061918).

По закінченні історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) й Військово-Юридичної Академії в Петербурзі залишений при Новоросійському університеті й 1911 дістав наукове відрядження до Німеччини для завершення магістерської дисертації.

1912 — повернувся до Росії. В роки Першої світової війни проходив військову службу в званні штабс-капітана.

1918 — приват-доцент Українського університету в Києві й Кам'янці-Подільському, 1919 — доцент Одеського університету, 1920—1929 — професор Інституту народної освіти та інших високих шкіл в Одесі, керівник Одеської філії кафедри історії України в Харкові (з 1926). Академік ВУАН з 1929 року.

Його наукова діяльність охоплювала майже всі періоди історії України, Слабченко — автор 13 великих праць і понад 200 наукових статей (зокрема в «ЗНТШ», виданні ВУАН, а також у російсько-німецькому та інших видавництв). Основні статті присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII—XVIII ст.

Головні праці[ред.ред. код]

  • «Малорусский полк» (1909)
  • «Опыты по истории права Малороссии» (1911)
  • «Протокол отпускных писем за гетмана Д. Апостола 1728 г.» (1913)
  • «Центральные учреждения Украины 17-18 ст.» (1918)
  • «Про судівництво в Україні» (1920)
  • Капітальна праця «Господарство Гетьманщини 17-18 ст.», тт. І-IV (19221928)
  • «Соц.-правова організація Січі Запорозької» (1927)
  • «Паланкова організація Запорізьких Вольностів» (1929).

Ці статті були пов'язані з нарисами соціально-правної та економічної історії України як новітньої (головна праця: «Матеріали до економічно-соціальної історії України 19 ст.», тт. І-II, 1925—1927), так і давньої («Феодалізм в Україні», 1929) доби.

Засновник одеського осередку української історичної науки, з якого вийшла низка поважних дослідників історії та економіки України й усієї Східної Європи (Ізраїль Бровер, Олександр Варнеке, С. Ковбасюк, О. Погребинський, Н. Рубінштейн, Т. Слабченко та інші).

Діяльність Слабченка була обірвана в кінці1929, коли його бул заарештовано, засуджено на процесі СВУ 1930 й заслано на Соловки. Термін ув'язнення відбував в Саватіївському ізоляторі, який знаходився у скиті й церкві святого Саватія на Великому Соловецькому острові.

Михайло Слабченко

По закінченню терміну ув'язнення деякий час працював бухгалтером тресту «Апатит» (Кіровськ Ленінградської області), проте незабаром переїхав у Первомайськ Одеської (нині Миколаївської області), де мешкав його син з невісткою і онуком.

На початку жовтня 1937 року сина Тараса заарештовано і 28 жовтня того ж року розстріляно. Самого Михайла Слабченка ще на 10 років позбавили волі.

1942 — з'явилась остання друкована праця вченого — невеличка замітка «Проложное сообщение о предлетописной Руси» («Исторический Журнал», 1942, ч. 7).

1947 — повернувся до Первомайська. Деякий час працював вчителем в школах міста, викладав іноземну мову.

19481949 — інспектор міського відділу народної освіти.

На загальноміській учительській конференції в серпні 1949 року секретар Первомайського міськкому КП(б)У І. І. Ємець у своєму виступі назвав колишнього академіка «фашистом і політичним трупом». За цим було звільнення з роботи.

Останні роки провів у важких злиднях. Помер на вулиці поблизу пішохідного переходу через залізничні колії станції Голта 27 листопада 1952 року.

Похований на старому кладовищі по вулиці Одеській в Первомайську, але точне місце знаходження могили невідоме.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Первомайську існує вулиця Академіка Слабченка.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Албанский полк на службе Наполеона I // Военно-исторический вестник. — К, 1911.- Кн.9-10. — С. 210—215.
  • «Бджільництво на Вкраїні» і «Прикре непорозуміння» професора С. Шелухина // Пасічник. -Прилуки. — 1926. — № 7. — С. 21—22.
  • Боротьба за системи землеволодіння і форми господарства в Україні XIX—XX ст. / Конспект лекцій, читаних для вчителів аграризованих трудшкіл 1—10 серпня 1927 року. — Одеса, 1927. — 62 с.
  • Воєнная служба в Малороссии XVIII ст. (Историко-юридический этюд) // Военно-исторический вестник. — К., 1913. — Кн. 4. — С. 83-88.
  • Высшая полиция в Московском государстве [Рецензія на кн.] Н. Новомберський. Слово и дело государевы. — Т. I. — М. — 1911. // Известия Одесского библиографиического общества при Императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. I. — Вып. 4. — С. 123—140.
  • Д. П. Миллер, как историк украинского права // Вестник Харьковского историко-филологического общества. — 1914, Харьков. — Вып. 5. — С.24—28. Окрема відбитка: — Харьков: Печатное дело, 1914. — 5 с.
  • Два письма графа П. А. Румянцева к Я. А. Брюсу // Военно-исторический вестник издаваемый при киевском отделе Императорского Русского Военно-исторического общества. — К., 1910. — Кн. 7—8. — С. 169—171 [Співавтор: Меланія Слабченко].
  • Дияриуш Генеральной войсковой канцелярии. — Одесса, 1913.
  • До методологи історії робітничого класу // Червоний шлях. — Харків. — 1927. — № 5. — С.78-85.
  • Доброчинці й вихованці // Ювілейний збірник на пошану академіка М. С. Грушевського з нагоди 60-ї річниці життя та 40-х роковин наукової діяльности. /Збірник ІФВ ВУАН. — № 76/. — К.: ДВУ, 1928. -Т. 1. — С. 324—331.
  • Ескізи з історії «Прав, по которым судится малороссийский народ» // Ювілейний збірник на пошану академіка Д. І. Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльности / Збірник ІФВ УАН. — № 51 /. Ч. І. — К., 1927. — Ч. І. — С. 749—759.
  • 3 історії медвяного права на Україні. [Рецензія на кн.] Начерк з історії медвяного права // Пасічник. —Прилуки. — 1928. — № 4—5.
  • З приводу заміток М. П. Василенка // Записки НТШ. — Львів. — 1913. Т. 116. — С. 69-79.
  • К вопросу о «приятельстве» и «коллежанстве» // Известия Одесского библиографического об-ва при имп. Новорос. ун-те. — Одесса, 1915. — Т. 4. — Вып. 1. — С. 5—7.
  • Малорусский полк в административном отношении: Историкоюридический очерк // Записки Императорского Новороссийского университета историко-филологического факультета — Одесса: Техник, 1909. — Вып. 1. — 4,436, III с.
  • Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX ст. — Т. І — Одеса: ДВУ, 1925.-318 с.
  • Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX ст. —Т. 2. — К.: ДВУ, 1927. — 278 с.
  • Министерство полиции (По даным Назимовского архива) // Известия Одесского библиографичного общества при императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. 2. — Вып. 4. — С. 147—162.
  • Новые теории происхождения Руси [Рецензія на статті]: Гринев С. Скифы и Русь // Военно-истор. вестник. — 1914. — № 4. Борисов В. Страница из древней истории русской жизни // Военно- историч. вестник. — 1913. — № 4// Известия Одесского библиогр. об-ва. — Одесса. — 1915. — Т. 4. — Вып. 3—4. — С. 201—204.
  • Одеські каменярні в 80—90-х роках XIX століття. Етюд з історії зарплатні // Записки Одеського наукового при ВУАН товариства: Секція соціально-історична. — Т. 4. — Одеса, 1929. — С. 33-42.
  • Опыты по истории права Малороссии ХУІІ-ХУІІІ вв. — Одесса: Тип. акц. Южно-Руського — печат. дела, 1911.— 2+3+ІІ+292 с.
  • Організація господарства на Запоріжжі (Т. V. Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни) (Економічно-соціальний уклад Січи) // ЦЦАВОВУ. — ф. 166. — Опис 10. — Спр. 1399. — С. 1-229.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Т. 1. Землевладение и формы сельского хозяйства Гетманщины в ХУІІ-ХУІІІ ст. — Одесса: ГИУ, 1922. — XIII,+222,+2 с.
  • Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. / Часть 1. Господарство Гетьманщини XVII—XVIII ст. — Т. І. Землеволодіння та форми сільського господарства. — Харків: ДВУ, 1923. — УІІІ+203+1 с.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVII ст. — Т. 2. Судьба фабрики и промышленности в Гетманщине в ХУІІ-ХУІІІ ст. — Одесса: ГИУ, 1922. — VII+1+2018 с.
  • Організація хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. / Часть 1. Хозяйство Гетманщины ХУІІ-ХУІІІ ст. — Т. З. Очерки торговли и торгового капитализма Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Одесса: ГИУ, 1923. — 192 с.
  • Организация хозяйства Украины от Хмельнищины до мировой войны. / Часть 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVIII ст. — Т. 4. Состав и управление государственным хозяйством Гетманщины ХУІІ-ХУІІІ вв. — Николаев: ГИУ, 1925. — 325+VII с.
  • Паланкова організація Запорозьких Вольностей (Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. — Т. 5. — Вип. 2 // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права ВУАН. /Збірник соціально-економічного відділу ВУАН. — № 18/. — К., 1929. — Вип. 6. — С. 159—252.
  • Проложное сообщение о предлетописной руси // Исторический журнал. — Москва, 1942. — № 7. — С. 129.
  • Протокол отпускных писем за гетмана Апостола 1728 года: Тут и по отъезду его вельможности записки щоденніе при конце того жь года 1728. — Одесса: Типогр. Южно-Русского общества печатного дела, 1913. — 115 с.
  • Соціально-правова організація Січи Запорозької / Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни. — Т. 5. -Вип. 1. // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права ВУАН. (Збірник соціально-економічного відділу ВУАН. — № 12). — K., 1927. — Вип. III. -С. 203—340.
  • Судівництво на Україні XVII—XVIII ст. Конспект лекцій, читаних на Одеських учительних курсах в серпні 1918 р. — Харків: Союз, 1919. — 38 с.
  • Фаміліати й заступаючі // Ученые записки высшей школы г. Одессы. — Одесса, 1922. — Т. 2. Отдел гуманитарно-обществен- ных наук. — С.81—85.
  • Феодалізм на Україні (Лекції, читані в Одеському ІНО в 1928—1929 навчальному році. — Одеса, 1929. — 150 с. // IP НБУ. — Фонд І. — № 22527.
  • Центральные учреждения Украины XVII—XVIII ст. Конспект лекций, читанных с 10 июня по 14 июля 1918 г., на украинских курсах для учителей средних школ. — Одеса, 1918. 91+III с.
  • Чи була в Гетьманщині своя монета // Історична секція ВУАН: Науковий збірник за рік 1925. — K., 1926. — C. 64—66. / Збірник ІФВ ВУАН. — № 26. — Вып. 2. — Записки УНТ у Києві. — Т. 20
  • Die Zeremonie dez Erwerbund Klein-Russland // Zeitschrift für Osteuropäische Geschichte. — Band 3. — Heft 2. — Berlin, 1912. — S. 203—208. [Російсько-українська угода 1654 p.].

513. Ein regressiwes Jubileum // Zeitschrift für Osteuropäische Geschichte. — Band 4. — Berlin 1914. [170-річчя «Прав…»]

  • [Рецензія на кн.] Юрченко Т. Короткий нарис історії українського пасічництва. — Прилуки, 1925 // Червоний шлях. — Харків. −1927. — № 7-8. — С. 349.
  • [Рецензія на кн.] A. A. C. Sturdza. La Lutte pour la couronne. Paris, 1912 [A. A. K. Стурдза. Боротьба за корону Румунії] // Известия Одесского библиографического общества при Императорском Новороссийском ун-тете. — Одесса, 1913. — Т. 1. — Вып. 6. — С. 231—232.
  • [Рецензія на кн.] А. П. Оглоблин. Очерки истории украинской фабрики. Предкапиталистическая фабрика. — К., 1925 // Записки ІФВ ВУАН. −1926. — Кн. 7-8. — С. 557—560.
  • [Рецензія на кн.] Актовые книги Полтавского городового уряду XVII в. Вып. 1. — Справы поточные 1664—1671 годов / Редакция и примечания В. Л. Модзалевского. — Чернигов: Полтавская ученая архивная комиссия,-1912 // Известия Одесского библиографич- ного общества при Императорском Новороссийском университете. — Одесса, 1913. — Т. 2. — Вып. 7. — С. 305—312.
  • [Рецензія на кн.] Е. М. de \bgue. Trois drames histoire de Russie. — Paris, 1911 [E. де Воже. Три драми російської історії] // Известия Одесского библиографического общества при Императорском Новороссийском университете. Одесса, 1913. — Т. 1. — Вып. 6 — С. 229—231.
  • [Рецензія на кн.] Російсько-український словник правничої мови. Понад 67000 слів. — Київ. 1926. — X + 228 с. /Збірник історично- філологічного відділу ВУАН, № 41 // Червоний шлях. — Харків, 1927.-№ 1.-С. 315—316.
  • [Рецензія на кн.] Смирнов П. Волзький шлях і стародавні руси // Червоний шлях. — 1928. — № 11. — С. 294—295.
  • [Рецензія на кн.] Чернышев И. В. Аграрный вопрос в России: От реформы до революции (1861—1917)/ Материалы и комментарии. — Курск, 1927 // Червоний шлях. — Харків, 1927. — № 4. — С. 238.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]