Слава Блажевич
| Слава Блажевич | |
|---|---|
| Народилася |
18 грудня 1919 Госпич, Хорватія |
| Померла |
14 лютого 1999 (79 років) Рієка, Хорватія |
| Поховання | Загребський крематорійd[1] |
| Країна |
 Хорватія |
| Діяльність | воєначальник |
| Alma mater | Факультет медицини Белградського університетуd |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | генерал-майор |
Слава Блажевич (сербохорв. Слава Блажевіћ / Slava Blažević; 18 грудня 1919, Госпіч — 14 лютого 1999, Загреб) — югославський лікар, учасниця Народно-визвольної війни Югославії, генерал-майор санітарної служби ЮНА.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 18 грудня 1919 року в Госпіче, закінчила початкову школу і молодші класи гімназії. З 1937 року навчалася в Белграді на медичну сестру.
У 1941 році Слава кинула навчання і побігла в рідне місто Ліку після початку війни. Долучилася до югославських партизанів, служила медсестрою в батальйоні імені Марко Орешковича і в 3-ому Лікському партизанському загоні (в перший час була єдиною медсестрою). В кінці 1941 року перебувала на Кам'янському при штабі Групи Лікських партизанських загонів, читала курси надання медичної допомоги з доктором Славою Четковіч-Очко.
У липні 1942 року після утворення 1-й Лікської ударної бригади була призначена референтом санітарного відділення в 1-му батальйоні. Пізніше займала пост керівника і політрука партизанських госпіталів, з 1943 року займала пост політрука лікарні на Бієль-Потоках.
Після війни вона продовжила службу в Югославській народній армії, в 1949 році закінчила медичний факультет Бєлградського університету за спеціальністю «лікар-пульмонолог». Була головлікарем Загребської військової лікарні. Разом з Розою Папо була єдиною жінкою-генералом Югославської народної армії.
Померла 14 лютого 1999 року в Загребі, де була і похована. Нагороджена багатьма орденами і медалями, в тому числі медаллю Партизанської пам'яті.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Војни лексикон. «Војноиздавачки завод» Београд, 1981. година.