Славинський Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Славинський Ігор Миколайович
Зображення
Народився 7 лютого 1953(1953-02-07)
Фастів, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер 7 серпня 2018(2018-08-07) (65 років)
Київ, Україна
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність драматург, театральний режисер, актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності 1987 — 2018
IMDb nm3433496
Нагороди та премії
Народний артист України — 2018
Заслужений артист України

І́гор Микола́йович Слави́нський (Славінський) (7 лютого 1953, Фастів — 7 серпня 2018[1]) — провідний актор та режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі, з 2008-го — режисер-постановник. У період з 2013 року — керівник київського театру «Актор». Народний артист України (2018)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Займався в студії художнього слова Будинку піонерів Московського району Києва, вчила декламувати Фаїна Соломонівна Ковалевська, вона й готувала до вступу в інститут.

В 1975 року закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, курс Миколи Миколайовича Рушковського.

В 1983 — актор Молодого театру.

З 1987 — актор театру на Подолі. З 2008 працював як актор і режисер.

Викладав акторську майстерність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення Карпенка-Карого.

У 2005 році переніс операцію на серці, було поставлено штучний клапан.

Помер 7 серпня 2018 року у Миколаєві[3], після тривалої хвороби.[4]

Робота в театрі[ред. | ред. код]

Акторські роботи[ред. | ред. код]

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Київський академічний Молодий театр
Київський академічний драматичний театр на Подолі
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
Київський театр «Актор»
  • «Листи кохання» Альберта Герні; реж. Ігор Славінський — Енді
Київський театр поезії та пісні ім. Володимира Висоцького
  • 2006 — «Лікарняна циганочка» за Олександром Галичем
  • 2007 — «Весняний вальс» за піснями та поезіями воєнних років; реж. Ігор Славінський — конферансьє фронтової бригади
  • 2009 — «Невидима тінь від мікрофона» за піснями Володимир Висоцький; реж. Ігор Славінський
  • «Це ми, Господи…»; реж. Ігор Шуб та Микола Чернявський

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

Київський академічний драматичний театр на Подолі
Київський академічний молодий театр
  • «Синій автомобіль» — за Я. Стельмахом, в театрі «Сузір'я»:
  • «У Барабанному провулку» за Б. Окуджавою,
  • «Скабка» за Ф. Саган,
  • «Сватання по-сільському» — за Б.Шоу,
  • Театральна трилогія: «Срібне століття», «Кінець прекрасної епохи», «Парнас дибом», В театрі «Актор»:
  • «Листи кохання» за Герні,
  • «Ураган на ім'я Одеса».
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Фільмографія[ред. | ред. код]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Двічі лауреат теле-кінофоруму країн СНД у Ялті — за авторську програму «День варення»,
  • Лауреат Всеукраїнського телевізійного конкурсу на найкращу програму для дітей «Кришталеві джерела» («Вечірня казка»),
  • Лауреат «Київської пекторалі» — за найкращу камерну виставу 2003 року — «Парнас дибом»,
  • Лауреат «Київської пекторалі» — як найкращий режисер, та за найкращі вистави 2010 року — «Мертві душі» та «Люксембурзький сад», Того ж року за ці вистави отримав театральну премію ім. Амвросія Бучми,
  • Був номінований «За найкращу дитячу програму» Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Золота ера».

Протягом 1990—2004 років брав участь у фестивалях — двічі в Бресті (Білорусь), Греції, Римі (Італія), на Кіпрі, Фінляндії (Дні Києва в Тампере), тричі на фестивалі в Единбурзі, двічі в Кардіффі (Уельс), двічі в Каїрі (Єгипет),

  • в Україні — у Херсоні — «Мельпомена Таврії», в Феодосії — «Кримський ковчег» (Сімферополь), тричі у Львові — «Золотий Лев».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пішов із життя режисер Театру на Подолі Ігор Славинський
  2. Указ президента № 188/2018
  3. Поездка в Николаев для работы над «Жмуриками all inclusive» стала роковой в жизни Игоря Славинского ВИДЕО (ru). Процитовано 2018-09-08. 
  4. Пішов з життя режисер Київського театру на Подолі Ігор Славинський /УНН, 7.8.2018/
  5. Юлія БЕНТЯ (25 березня 2011). Театр однієї пісні. Сьогодні Ігор Славінський — один із найбільш затребуваних українських режисерів (ua). Г-та День. Процитовано 2021-8-11. 
  6. Юлія БЕНТЯ (19 січня 2010). Все в сад. Новый спектакль Театра на Подоле (ru). Коммерсантъ Украина №7 (1055). Процитовано 2018-8-09. 
  7. «Лёвушка»: история одного спектакля. Светлой памяти Игоря Славинского посвящается…
  8. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (23 лютого 2011). Соло для служанки (ru). Газета 2000 №8 (547). Процитовано 2018-8-09. 
  9. Едуард ОВЧАРЕНКО (4 грудня 2015). На сцені — нова українська драматургія (ua). «Демократична Україна». Процитовано 2018-8-09. 
  10. Театре на Подоле «Ревизия-Шмавизия» (відео)
  11. Константин РІЛЕЕВ (14 серпня 2017). Рвем животы. Киев ждет марафон комедий и одна драма (ru). Г-та «Вести». Процитовано 2018-8-09. 
  12. «Парнас дыбом» пришелся ко двору (ru). Архів оригіналу за 2018-08-07. Процитовано 2018-08-08. 

Джерела[ред. | ред. код]