Славков-у-Брна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Славков-у-Брна
Slavkov u Brna

Герб Прапор
Герб міста Прапор міста
Славков-у-Брна
Správní obvod Slavkov - Slavkov u Brna.svg
Основні дані
49°09′15″ пн. ш. 16°52′35″ сх. д. / 49.15417° пн. ш. 16.87639° сх. д. / 49.15417; 16.87639
Країна Чехія
Адмінодиниця Вишков

Межує з

— сусідні нас. пункти
Rousínov[d], Velešovice[d], Важани-над-Літавою, Hodějice[d], Nížkovice[d], Němčany[d], Křenovice[d] і Holubice[d] ?
Засновано 1237 (перша згадка)
Перша згадка 1237[1]
Площа 14,95 км² км²
Населення 6 303 (2011)
Висота НРМ 211 м  м
Міста-побратими Славкув і Дарне
Часовий пояс UTC+1, UTC+2, центральноєвропейський час, Центральноєвропейський літній час, Europe/Prague (Чехія)
Номери автомобілів VY
Код LAU (NUTS) CZ593583
GeoNames 3065824
OSM r440788  ·R
Поштові індекси 684 01
Міська влада
Email mailto:podatelna@meuslavkov.cz
Веб-сторінка slavkov.cz


CMNS: Славков-у-Брна на Вікісховищі

Славков-у-Брна (чеськ. Slavkov u Brna, можна перекласти як «Славков біля Брно») — місто у Моравії, район Вишков, Південноморавський край, Чехія. Також відоме під більш ранньою німецькою назвою Austerlitz (Аустерліц). Саме біля цього міста пройшла відома битва під Аустерліцом.

Історія[ред. | ред. код]

На початку 13 століття летописець Козьма Празький згадує про належність цього регіону до Тевтонського ордену. В 1223 на цьому місці вже існували церкви Св. Марії та Святого Якова. 12 травня 1237 роком датується перша згадка про фортецю на місці міста. Засноване раніше, наприкінці ХІІ ст., німецькими лицарями, котрі володіли ним до 1420-х років, коли землі конфіскував Сигізмунд I Люксембург. Згадка про місто знаходиться в грамоті богемського короля Вацлава І. Там поселення згадується під назвою Аустерліц (Austerlitz) і описане, як володіння тевтонський лицарів. Назва Славков відома з 1361 року. Згодом чеський король Вацлав IV подарував Аустерліцю статус міста і герб. Славков знаходився на перехресті торговельних шляхів, які йшли з Брно в Бучовіци, Годонін, Вішков. З топоніма Новоседліце виникла німецька назва міста «Нойстерліц», яка згодом трансформувалася в Аустерліц. Саме ця назва була загальноприйнятою до початку ХХ ст.

В XIX столітті і до 1918 року місто було одним населених пунктів, де розміщувалися підрозділи австро-угорської армії.

Общини[ред. | ред. код]

Містечко Славков-у-Брна, є адміністративнийм центром для таких довколішніх общин:

  • Бошовіце (Bošovice);
  • Гершпіце (Heršpice);
  • Годеїце (Hodějice);
  • Голубіце (Holubice);
  • Гостерадкі-Решов (Hostěrádky — Rešov);
  • Грушки (Hrušky);
  • Кобержице-у-Брна (Kobeřice u Brna);
  • Крженовіце (Křenovice);
  • Ловчічки (Lovčičky);
  • Мілешовіце (Milešovice);
  • Нємчани (Němčany);
  • Нижковіце (Nížkovice);
  • Отніце (Otnice);
  • Шаратіце (Šaratice);
  • Важани-над-Літавою (Vážany nad Litavou);
  • Велешовіце (Velešovice);
  • Збишов (Zbýšov).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Славковський замок в барокковому стилі (має 115 кімнат і французький сад). 2 грудня 1805 року було підписано мирну угоду поміж Австрією та Францією (після Аустерліцької битви).
  • Ратуша (вимурована в добу Ренесансу) і садиба на центральному ринку. Залишки мурів старого міста.
  • Кастел Воскресіння Господнього (на центральній площі, 1786—1789).
  • Костел Івана Хрестителя (на могилках) з гробницею роду Кауниців.
  • Каплиця св. Урбана (1712, перебудована 1858—1861).
  • Гебрейська Синагога (1858).

Відомі постаті[ред. | ред. код]

Відомі постаті[ред. | ред. код]

Міста побратими[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Аустерлиц // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)
  • PERNES, Jiří; SÁČEK, Karel; KROPÁČKOVÁ, Lubomíra. «Slavkov u Brna — Austerlitz: město nejen se slavnou historií». Slavkov u Brna: BM Typo, 2007. ISBN 978-80-903707-2-2.;
  • NEKUDA, Vladimír. «Vlastivěda moravská Vyškovsko». Brno: Muzejní spolek Brno, 1965.;
  • ZLÁMAL, Vladislav. «Vyškov město a okres. Vyškov»: Národohospodářská propagace Československa, 1936.;
  • Joachim Bahlcke, Winfried Eberhard, Miloslav Polívka (Hrsg.): «Handbuch der historischen Stätten. Böhmen und Mähren» (= Kröners Taschenausgabe. 329). Kröner, Stuttgart 1998, ISBN 3-520-32901-8, S. 17–19.

Посилання[ред. | ред. код]