Славутич (корабель управління)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
КУ «Славутич»
U510Slavutych2007Bosphorus.jpg
Служба
Тип/клас корабель управління
Держава прапора Naval Ensign of Ukraine.svg Україна (де факто — Росія Росія)
Належність ВМС України (де факто — Naval Ensign of Russia.svg)
Верф Чорноморський СБЗ,
Миколаїв, Україна Україна
Закладено липень 1988 року
Спущено на воду 12 жовтня 1990 року
Введено в експлуатацію 24 серпня 1992 року
Статус захоплений російськими військами
Параметри
Тоннаж стандартний 4500 т
повний 5010 т
Довжина 106 м
Ширина 16 м
Осадка 6 м
Технічні дані
Силова установка ГЕУ: дизельна Skoda 6L2511
ЕЕУ: 4х630кВт ДГ
Гвинти 2 ВФШ
Потужність 5236 к.с.
Швидкість 14,8 вуз.
Автономність плавання 13000 миль (14-вузловим ходом),
автономність 90 діб
Екіпаж 129 чол.
з похідним штабом 178 чол.
Озброєння
Зенітне озброєння 2х6 30-мм АУ АК-306,
2х1 45-мм АУ 21К,
2х2 14,5-мм ЗПУ 2М-7,
4 пости ПЗРК МТУ-4
Емблема КУ «Славутич»

«Славу́тич» U-510— корабель управління Військово-Морських Сил України. Великий розвідувальний корабель проекту 1288.4 (тип «Гофри», за класифікацією НАТО — Bambuk).

Історія[ред. | ред. код]

Корабель був закладений і будувався як великий розвідувальний корабель — корабель висвітлення підводної обстановки [1]. За іншими даними, спочатку проект розроблявся як спеціальне судно допоміжного флоту ВМФ — база з розвантаження та знешкодження реакторів атомних підводних човнів[2]. Корабель спеціальної конструкції став єдиним такого типу за всю радянську і пострадянську історію суднобудування.

Проект, який отримав шифр «замовлення 698», був розроблений ЦКБ «Чорноморець» (Севастополь) на базі великого морозильного риболовецького траулера пр.1288.

Будувався на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві і спочатку призначався для Північного флоту.

При закладці був названий «ССВ-189», «Придніпров'я» (рос. Приднепровье). Був спущений на воду в 1990 році. Після розпаду СРСР перейменований на «Славутич» та прийнятий до складу ВМС України. Спочатку мав бортовий номер «800». Після зміни бортової нумерації кораблів і суден ВМС в липні 1994 року отримав бортовий номер «U510», який має і досі (2010).

28 липня 1992 року на гафелі корабля був піднятий державний прапор України. Переданий ВМС представниками промисловості 12 серпня 1992 року і включений до бойового складу флоту 24 серпня 1992 року. Першим командиром «Славутича» став капітан 3 рангу Валерій Мандич [3].

У листопаді 1992 року на «Славутичі» були урочисто підняті кормовий прапор і гюйс, розроблені в організаційній групі ВМС України(автор кап. 3 рангу Мирослав Мамчак), виготовлені і подаровані екіпажу корабля відомим українським дизайнером і кутюр'є Михайлом Вороніним;— військово-морський прапор за дизайном був близький до українського військово-морського прапору зразка 1918 року, а гюйс являв собою синє полотнище із золотим малим гербом України — тризубом у центрі.

Особливості конструкції та озброєння[ред. | ред. код]

«Славутич» унікальний, свого роду єдиний корабель.

У зв'язку з тим, що спочатку корабель проектувався і будувався як спеціальне судно, здатне підіймати і здійснювати утилізацію ядерних реакторів атомних підводних човнів, на борту корабля була обладнана зона особливого режиму зі свинцевими перегородками, де можна виконувати роботи з утилізації радіоактивних об'єктів.

Згодом, при зміні проекту на розвідувальний корабель висвітлення підводної обстановки, вирішили обладнати його засобами радіоелектронної та гідроакустичної розвідки, аналогічними до проекту 10221. Крім типових засобів РЕР і РТР, на корабель передбачалося встановити унікальний шумопеленгаторний ГАС «Дністер» (рос. «Днестр») з циліндричною антеною що опускається. Для цього у конструкції корабля передбачена наскрізна внутрішня шахта, проте у зв'язку з розпадом СРСР станція так і не була встановлена. Надалі шахту передбачалося використовувати для прихованого виведення бойових плавців-диверсантів.

Однак, у 90-і роки ВРЗК «Славутич» проводячи планові походи по Чорному морю не давав дрімати військово-морським силам країн Чорноморського басейну і примушував їх приводити флоти в стан підвищеної бойової готовності[4].

Крім збору розвідувальної інформації Військово-Морські Сили України використовують КУ «Славутич» як корабель управління для здійснення координації бойових дій з'єднання кораблів. З цією метою, під час модернізації корабля був переобладнаний центральний пост управління (ЦПУ). Він оснащений сучасними засобами телекомунікації і управління групою кораблів. Саме звідси ведеться управління з'єднанням кораблів і здійснюється збирання і опрацювання інформації. З ЦПУ можна управляти всіма корабельними системами, контролювати режими і роботу стоянкового і головного двигунів[5].

Бойова служба[ред. | ред. код]

КУ «Славутич» проходить протоку Босфор

12 липня 2005 року при проведенні КУ «Славутич» артилерійських стрільб на полігоні бойової підготовки під час заряджання 14,5-мм зенітної кулеметної установки стався вибух. Гільзою патрона був смертельно поранений командир ракетно-артилерійської бойової частини корабля капітан-лейтенант Віталій Стаднійчук [6].

Командир корабля (2010 рік) — капітан 2 рангу Максим Кіріакіді[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Заблоцкий В.П., Костриченко В.В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
  • Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1.
  • Мамчак Мирослав. Військово-морська символіка України. — Снятин : ПрутПринт, 2009. — ISBN 978-966-2289-04-6.

Див. також[ред. | ред. код]