Сластіон Опанас Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опанас Георгійович Сластіон
Opanas Slastion.jpg
Дата народження 2 січня (14 січня) 1855(1855-01-14)
Місце народження Бердянськ, Російська імперія
Дата смерті 24 вересня 1933(1933-09-24) (78 років)
Місце смерті Flag of Ukrainian SSR.svg УРСР, Миргород
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяУНР УНРСРСР СРСР
Навчання Академія мистецтв

Опанас Георгійович Сластіон (2 січня (14 січня) 1855(18550114), Бердянськ — 24 вересня 1933, Миргород) — маляр-графік романтично-народницького напряму, етнограф, архітектор і педагог. Батько Юрія Сластіона.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився спершу у батька, реставратора і церковного живописця, а сусід-музика і художник Анастас Смоктій учив кобзарству. В 1874-1882-му продовжив навчання в Петербурзькій Академії Мистецтв, де відшукав чимало відомостей про Тараса Шевченка, його посмертну маску тощо. Працюючи у технічному комітеті Військового міністерства (1887–1900), Сластіон мав змогу вивчати матеріали про українське козацтво; 1897–1900 — голова Українського клубу в Петербурзі. З 1900-го у Миргороді, де був викладачем Художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя. Приятелював та листувався з Дмитром Яворницьким.[1] Багато років їздив по Україні, змальовував та збирав зразки народного мистецтва, фольклорний матеріал та записував на фонографі спів і гру кобзарів (Філарет Колесса використав ці записи у «Матеріалах до української етнології», тт. 13, 14, 1913); сам він артистично виконував думи. Зібрані матеріали опрацьовував в альбоми: української і запорізької старовини, орнаменту, вишивок, різьби, кераміки, архітектурних мотивів.

Сластіон автор статей в українських («КСт.», «Рідний Край», газ. «Рада» та ін. — псевдоніми «Опішнянський гончар») і російських журналах (зокрема про кобзарство і кобзарів з їхніми портретами), підготував матеріал до книги «Українські народні думи», т. І (1927); автор книг «Мартинович. Спогади» (1931) і «Портрети українських кобзарів» (1961). В 1900-их працював Сластіон над ілюстраціями до Шевченкового «Кобзаря», ілюстрував його твори (зокрема «Гайдамаки» (1886), перевидані у 1920-их pоках Яковом Оренштайном у Берліні, «Катерину»), читанку «Вінок» Б. Грінченка, «Козаки і море» Данила Мордовця, сатиричний журнал «Шершень» та інші. Сластіон маляр українських краєвидів і жанрових сцен: «Українка», «Проводи на Січ» (1886), «Миргород» (1901), «Вечір. Село» (1904), «Зима на Чернігівщині», «На Волині» тощо. Його малярство позначене впливом передвижництва, але національною тематикою.

1906-го належав до гурту ілюстраторів київського «Шершня», згодом працював у багатьох українських видавництвах, зокрема в «Рідному краю» Олени Пчілки.

Архітектурна справа[ред.ред. код]

У 1902–1903 Сластіон підтримував Василя Кричевського в боротьбі за український національний стиль будинку Земства у Полтаві. 1910–1913 — проектував низку сільських громадянських будинків в українському стилі (наприклад, у Великих Сорочинцях).

У 1913–1916 роках Сластіоном було створено серію земських шкіл на 1, 2, 3 та 4 класи.[2] Навчальним закладам було надано яскравого національно орієнтованого образу. Проекти були затверджені Лохвицьким земством і набули поширення у Лохвицькому, Чорнухинській волості та Лубенському повітах. З більш ніж 90 затверджених проектів реалізовано було понад 30. Одними з найвизначніших були школи в Западинцях, Бодакві, Пісках. Економічно виразні в художньому значенні, вони мали стіни, прикрашені цегляним орнаментом, трапеційними вікнами, дахами із заломами та високими шпилями над баштами, які підкреслювали головні входи до шкіл. Приклад побудови цих шкіл викликав низку запозичень і повторень в інших регіонах, зокрема на Черкащині, Київщині та Миколаївщині.

До 100-річчя з дня народження Шевченка Сластіон виступив ініціатором зведення памятника поету в Миргороді, брав участь у зборі коштів.

У 1920-х pp. за проектом митця збудовано будинок курорту в Миргороді та ще низка споруд. Сластіон заснував місцевий Мистецько-промисловий музей (1920), якому подарував свою збірку, організував Першу селянську капелу бандуристів імені Т. Шевченка (1928).

24 вересня 1933 р. Опанас Георгійович помер, поховано його на Троїцькому кладовищі м. Миргород. У 1965 р. на могилі встановлено залізобетонний пам'ятник (автор — А. Убийвовк), у 1989 р. замінено гранітним (автор — Р. А. Гусаренко). Окрім того у місті О. Г. Сластіону відкрито меморіальні дошки[3].

Творчість[ред.ред. код]

Провідною темою творчості Опанаса Сластіона були історія, життя і побут українського народу.

Найвідоміші[ред.ред. код]

  • «Козаки і море» (ілюстрації до поеми Данила Мордовця 1858),
  • «Проводи на Січ» (1898),
  • «На жнивах» (1899),
  • «Гайдамаки» (ілюстрації до поеми Тараса Шевченка 1883–1885),
  • «Старовина українська і запорізька» (літографії до альбому 1890-і рр.),
  • «Портрети українських кобзарів» (серія 1875–1928)[4].

Твори Сластіона зберігаються у Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї, Полтавському Державному Художньому Музеї та ін.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Сластьонов А. Г. Кобзарь Михайло Кравченко и его думы / А. Сластион // Кієвская старина. — 1902. — Т. LXXVII ч. 5 — С. 303-331.
  • Сластіон О. Дума що її склав у 1904 році кобзар М. Кравченко наподії відомої «Сорочинської трагедії» // «Первісне громадянство», 1929, — Вип. 1 С. 98-100
  • Сластіон О. Мелодії українських дум і їх записування // «Рідний край», 1908, № 41 — С.6-8.
  • Сластіон О. Записування дум на фонографі // «Рідний край», 1909, № 22
  • Сластіон О. Г. Портрети кобзарів — АН УРСР, 1961 — 62 с.
  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 875–876
  • Сластьон О. Порфирій Мартинович. — Полтава : Накладом газети «Рідне Слово» в друкарні «Печатне Діло», 1919. — 24 с. — 2000 прим.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]