Слива вербова
| Слива вербова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Слива (Prunus subg. Prunus) |
| Секція: | Prunus sect. Prunus |
| Вид: | P. salicina
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus salicina L., 1753
| |
Слива вербова, китайська слива, японська слива[1][К 1] (Prunus salicina) — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Це дерево 9–12 метрів заввишки. Гілки від пурпурно-коричневого до червонувато-коричневого; гілочки жовтувато-червоного забарвлення. Прилистки лінійні, край залозистий, верхівка загострена. Листки: ніжка 1–2 см; пластина подовжено-обернено-яйцеподібна, вузько-еліптична чи рідше видовжено-яйцеподібна, 6–8(12) × 3–5 см, адаксіально (верх) темно-зелена та блискуча, край подвійно городчастий, верхівка від гострої до коротко-хвостатої. Квіти зазвичай по 3 в пучку, 1.5–2.2 см в діаметрі; чашолистки видовжено-яйцеподібні, ≈ 5 мм, ззовні голі, край нещільно зазубрений, верхівка від гострої до тупої; пелюстки білі, подовжено-обернено-яйцеподібні, основа клиноподібна, край біля верхівки вирізаний. Кістянка жовта чи червона, іноді зелена чи пурпурна, куляста, яйцеподібна чи конічна, 3.5–5 см у діаметрі, до 7 см у діаметрі. Цвітіння: квітень; плодоношення: липень–серпень[2].
Ареал: Китай, Східний Сибір, Тайвань, В'єтнам[3]. Населяє рідколісся, узлісся, зарості, чагарники, вздовж стежок у горах, береги річок у долинах, також культивовані; 200—2600 метрів[2].
Плоди їдять сирими чи приготовленими. М'якуш солодкий і соковитий, дуже стійкий до гниття[4].
Кажуть, що плід добре втамовує спрагу та використовується для лікування артриту[4].
З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого[4].
Цей вид має потенціал для використання як донора генів для покращення врожаю видів Prunus[4].
- ↑ а б Меженський, В. М. (2014). До питання впорядкування українських назв рослин. Повідомлення 2. Назви видів роду Prunus L. (PDF). Сортовивчення та сортознавство: 15—24.
- ↑ а б Prunus salicina. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 24.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus salicina. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 24.10.2022. (англ.)
- ↑ а б в г Prunus salicina. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 24.10.2022. (англ.)