Сливинський Остап Тарасович

Остап Сливинський

Оста́п Тара́сович Сливи́нський (*14 жовтня 1978, Львів) — український поет, перекладач та літературознавець.

Біографічні відомості

2000 року закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю "болгарська мова та література". Захистив дисертацію на тему "Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60–90-х рр. ХХ ст.)" (2007). В 2003 році викладав українську мову і літературу в Софійському університеті імені св. Климента Охридського. З 2004 року працює на кафедрі польської філології ЛНУ імені І. Франка.

Протягом 2003–2005 рр. був співорганізатором міжнародного літературного фестивалю-симпозіуму «Скрипти / Inscriptis», у 2006–2007 рр. – координатор Міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові. З 2009 року – член редколегії польсько-німецько-українського літературного журналу "Radar". Ініціатор і учасник кількох синтетичних мистецьких проектів і перформансів ("Повільне дзеркало", "Чотири сторони світла", "Приготування"). Член Асоціації українських письменників, Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Вірші, критичні статті та есеїстика перекладалися англійською, білоруською, болгарською, галісійською, іспанською, латвійською, литовською, німецькою, російською, сербською, словацькою, словенською, польською, португальською, хорватською, чеською, шведською мовами, публікувалися в українських та закордонних виданнях (Дзеркало тижня, Поступ, Коментар, Львівська пошта, Український журнал, Критика, ШО, Кур’єр Кривбасу, Новинар, Литературен вестник, Tygodnik Powszechny, Literatura na Świecie, 10TAL та ін.).

Автор тексту до англомовного путівника "Awesome Lviv" (Київ: Основи, 2016; разом з Анною Процук).

Перекладає художню і наукову літературу з англійської, білоруської, болгарської, македонської, польської, російської мов. Перекладач та співупорядник Антології сучасної української та білоруської поезії «Зв’язокрозрив / Сувязьразрыў» (2006, спільно з А. Хадановичем та Д. Матіяш). Перекладав, зокрема, твори Анджея Стасюка, Ольги Токарчук, Чеслава Мілоша, Дерека Волкотта, Ґеорґі Ґосподинова, Лідії Дімковської, Уладзімера Арлова.

Член журі книжкової премії "ЛітАкцент року".

Живе у Львові.

Ostap Slyvynsky

За словами Костянтина Москальця, "Читаючи (...) Остапа Сливинського, не раз ловиш себе на думці, що поет добре знає мову зсередини. Йдеться зовсім не про філологічну обізнаність. Він знає її так, як тіло знає події власних вен, що неодмінно потрапляють у такт із пульсуванням слів вірша. Поезія Сливинського сповнена чітко прописаними деталями – і пієтизмом до деталі".

На думку Івана Малковича, у віршах Сливинського відчутна "велика начитаність, широта поетичного покрою і своєрідна урбаністична епічність".

Збірки

• 1998 — Жертвоприношення великої риби
• 2004 — Полуднева лінія
• 2008 — М'яч у пітьмі
• 2009 — Ruchomy ogień (у польському перекладі Богдана Задури)
• 2012 — Адам
• 2013 — Беглый огонь (в російському перекладі Дмітрія Кузьміна, Анастасії Афанасьєвої, Станіслава Бєльського, Ігора Бєлова, Наталії Бельченко та ін.)
• 2015 — Piesok a víno (в словацькому перекладі Валерії Юрічкової)
• 2017 — Im fünften Jahrtausend erwachen (в німецькому перекладі Клаудії Дате)

Переклади

• Оля Гнатюк, "Прощання з імперією" (Київ: Критика, 2006) (спільно з А. Бондарем)
• Анджей Стасюк, "Дорогою на Бабадаґ" (Київ: Критика, 2007)
• Андрій Курков, "Нічний молочник" (Київ: Нора-Друк, 2008)
• Ольга Токарчук, "Бігуни" (Харків: Фоліо, 2011)
• Марцін Свєтліцький, "64 вірші про водку та папіроси" (Харків: Фоліо, 2011) (спільно з А. Бондарем, С. Жаданом)
• Яцек Гуґо-Бадер, "Біла гарячка" (Київ: Темпора, 2012)
• Ґеорґі Ґосподинов, "Природний роман та інші історії" (Київ: Темпора, 2012)
• Міколай Лозінський, "Reisefieber" (Львів: Піраміда, 2013)
• Марек Бєньчик, "Книга облич" (Львів: Піраміда, 2015)
• Яцек Подсядло, "Високо, близько. Вибрані вірші" (Брустурів: Discursus, 2015)
• Ігнацій Карпович, "Сонька" (Київ: Комора, 2016)
• Катажина Котинська, "Львів: перечитування міста" (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)

Нагороди та стипендії

• 1997 — Літературна премія імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя"
• 2003 — стипендія Міністра культури Польщі "Gaude Polonia"
• 2007 — стипендія Літературного колоквіуму Берлін
• 2007 — Премія Посольства Республіки Польща в Україні за найкращий переклад року з польської мови (А. Стасюк, "Дорогою на Бабадаґ")
• 2008 — стипендія програми Homines Urbani (Краків)
• 2008 — стипендія IHAG (Ґрац, Австрія)
• 2009 — Премія Губерта Бурди для молодих поетів зі Східної й Центральної Європи
• 2009 — стипендія Колегіуму перекладачів (Краків)
• 2011 — стипендія «Quartier21» (Museumsquartier, Відень)
• 2013 — Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського (фіналіст)
• 2013 — Премія Фонду Лесі і Петра Ковалевих
• 2013 — відзнака "Заслужений для польської культури"
• 2015 — Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського (фіналіст)
• 2016 — стипендія Фундації "KulturKontakt Austria" (Відень)
• 2016 — стипендія Фундації "Next Page" (Будинок літератури та перекладу, Софія, Болгарія)

Джерела та посилання

• Вірші Остапа Сливинського в журналі "ШО"
• Вірші Остапа Сливинського в "Українському журналі"
• Інтерв'ю для газети "День"
• Інтерв'ю для сайту "Літакцент"
• Інтерв'ю на радіо "Культура"
• Блог на "Українській правді"
• Олена Клюшник про збірку "М'яч у пітьмі"
• Богдана Матіяш про збірку "М'яч у пітьмі"
• Олег Коцарев про збірку "Адам"
• Остап Сливински, преводач: За Запада Украйна вече е стабилна нестабилност
• Інтерв'ю для сайту "The Insider"

Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.