Слободяник Вадим Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слободяник Вадим Павлович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Слободяник Вадим Павлович.jpg
Загальна інформація
Народження 20 серпня 1978(1978-08-20)
СРСРМиронівка, Київська область
Смерть 28 липня 2014(2014-07-28) (35 років)
Україна Степанівка
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вади́м Па́влович Слободя́ник — старший солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Миронівській ЗОШ № 3. Розлучений, дітей не мав. Працював у Миронівському споживчому товаристві вантажником, експедитором Миронівського товариства «Олімп», продавцем приватного підприємства «Надія». В 1999—2001 роках проходив службу у ЗСУ. Після служби працював вантажником у ВАТ «СОММАС».

Мобілізований у березні 2014 року, старший оператор 2-го розвідувального взводу, 72-га окрема механізована бригада.

На початку липня йому надають двотижневу відпустку, відмовився. 28 липня 2014 року загинув — близько 14-ї почався артобстріл з боку Росії, горіло все, навіть БТР. До того місця два дні не могли доступитися.

Похований у Миронівці. Вдома лишилася мама, брат Павло, батько — ліквідатор аварії на ЧАЕС, помер 2001 року, брат Валерій помер 2006 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Джерела[ред. | ред. код]