Слобідка Більшівцівська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слобідка Більшівцівська
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Галицький район
Рада Більшівцівська селищна рада
Основні дані
Населення 577
Площа 5,834 км²
Густота населення 98,9 осіб/км²
Поштовий індекс 77146
Телефонний код +380 03431
Географічні дані
Географічні координати 49°10′33″ пн. ш. 24°43′10″ сх. д. / 49.17583° пн. ш. 24.71944° сх. д. / 49.17583; 24.71944Координати: 49°10′33″ пн. ш. 24°43′10″ сх. д. / 49.17583° пн. ш. 24.71944° сх. д. / 49.17583; 24.71944
Водойми Гнила Липа
Місцева влада
Адреса ради 77146, смт Більшівці, вул. Вічевий майдан, 1
Карта
Слобідка Більшівцівська. Карта розташування: Україна
Слобідка Більшівцівська
Слобідка Більшівцівська
Слобідка Більшівцівська. Карта розташування: Івано-Франківська область
Слобідка Більшівцівська
Слобідка Більшівцівська
Мапа

Слобі́дка Більшівці́вська — село Більшівцівської селищної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. На деяких картографічних джерелах село помилково помічене як Слобідка.

Історія[ред. | ред. код]

У 1939 році в селі проживало 750 мешканців (450 українців-грекокатоликів, 235 українців-римокатоликів, 60 поляків, 5 євреїв)[1].

14-15 березня 1944 р. на село напали каральні відділи німців, яким вчинили опір 10 бійців місцевої самооборони, убивши кільканадцять німців. Тільки після підтягнення німцями танків і артилерії повстанці відійшли.[2]

Івано-Франківська обласна Рада народних депутатів рішенням від 29 листопада 1994 року відновила село Слобідка, раніше об'єднане з селищем міського типу Більшівці.[3]

Народились[ред. | ред. код]

  • Денега Микола Михайлович «Білий», «Грицько», «Кривавич», «Ярема» (1925 – 1955) — стрілець сотні УПА «Буйні» на Тернопільщині (05.08.1944), керівник Бурштинського районного проводу ОУН. 24.08.1954 р. захоплений у полон під час бою з опергрупою КДБ у с. Бабухів Рогатинського р-ну. Хорунжий СБ; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1953) та Бронзовим хрестом заслуги (1953)[4].
  • Ольга Дяченко — учасниця бойових дій ОУН–УПА і свідок Норильського повстання 1953 року.[5]

Сучасність[ред. | ред. код]

На території знаходиться гай поблизу вул. Загородня, а такожа річка Гнила Липа. Є церква Св. Миколая, газовня, пам'ятник дівчини, бібліотека.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 68.
  2. УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942—1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА). — 1960. — С. 37.
  3. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України
  4. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949—1956. — Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ; Торонто, 2017. — С. 546.
  5. Ігор ЛАЗОРИШИН. «Бандерівський стандарт». — «Галичина», 25 жовтня 2018 року.