Перейти до вмісту

Слобідка (Болградський район)

Координати: 46°23′50″ пн. ш. 29°5′21″ сх. д. / 46.39722° пн. ш. 29.08917° сх. д. / 46.39722; 29.08917
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Слобідка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Бессарабська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51060170140094558 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1909
Населення 289
Площа 0,54 км²
Густота населення 535,19 осіб/км²
Поштовий індекс 68521
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°23′50″ пн. ш. 29°5′21″ сх. д. / 46.39722° пн. ш. 29.08917° сх. д. / 46.39722; 29.08917
Середня висота
над рівнем моря
78 м
Місцева влада
Адреса ради 68500, Одеська область, Болградський район, селище Бессарабське,вул. Широка, буд. 1
Карта
Слобідка. Карта розташування: Україна
Слобідка
Слобідка
Слобідка. Карта розташування: Одеська область
Слобідка
Слобідка
Мапа
Мапа

Слобі́дка — село Бессарабської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 289 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 року село Мінчуна Бородінського району Ізмаїльської області перейменували на село Слобідка і Мінчунську сільраду назвали Слобідська[1][2].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Тарутинської селищної територіальної громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[4].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 337 осіб, з яких 158 чоловіків та 179 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 290 осіб.[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Чисельність Відсоток
російська 132 45,67 %
румунська 104 35,99 %
українська 27 9,34 %
болгарська 19 6,57 %
гагаузька 3 1,04 %
інші 4 1,39 %
Усього 289 100 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  2. УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]