Слов'янка (Межівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слов'янка
Slovyanka mezh gerb.png Slovyanka mezh prapor.png
Герб Прапор
Сільська рада
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Межівський район
Рада/громада Слов'янська сільська рада
Код КОАТУУ 1222688801
Облікова картка Слов'янка 
Основні дані
Населення 2 304
Поштовий індекс 52911
Телефонний код +380 5630
Географічні дані
Географічні координати 48°23′58″ пн. ш. 36°42′28″ сх. д. / 48.39944° пн. ш. 36.70778° сх. д. / 48.39944; 36.70778Координати: 48°23′58″ пн. ш. 36°42′28″ сх. д. / 48.39944° пн. ш. 36.70778° сх. д. / 48.39944; 36.70778
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Бик
Відстань до
обласного центру
147 км
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Слов'янка
Місцева влада
Адреса ради с. Слов'янка, вул. Центральна, 36, тел. 9 43 42
Сільський голова Смольська Галина Іванівна
Карта
Слов'янка. Карта розташування: Україна
Слов'янка
Слов'янка
Слов'янка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Слов'янка
Слов'янка

Слов'янка у Вікісховищі?

Слов'я́нка — село в Україні, в Межівському районі Дніпропетровської області. Населення становить 2 304 особи. Орган місцевого самоврядування - Слов'янська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Слов'янка розташована на сході області за 125 кілометрів від Дніпра у степовій зоні на лівому березі річки Бик. Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Андронівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Водолазьке, на протилежному березі - село Наталівка. Поруч проходять автомобільні дороги М04 (E50), Т 0428 і залізниця, станція Слов'янка.

Історія[ред. | ред. код]

У 17 столітті в період існування Запорозької Січі на території сучасної Слов'янки була козацька сторожова охорона, яка контролювала Муравський шлях з Криму до Росії. Охоронний загін очолював сотник Гончар, який загинув 1660 року в сутичці з татарами. Балка, у якій його поховали стала називатись Балкою Гончара. Про неї є згадки у документах 1707 року поміж інших населених пунктів Запорозької Січі[1]. Весною 1774 року тут оселилось декілька учасників повстання Пугачова, які переховувались тут від царського уряду.

1775 року у цій місцевості проїздом побував губернатор Азовської губернії Василь Чертков. Він наказав почати заселення цієї місцевості, сподіваючись згодом заснувати тут місто Слов'янськ. Тому нове поселення 1777 року назвали Слов'янкою[2].

За переписом 1782 року, у Слов'янці проживало 560 душ. Населення займалось рільництвом і тваринництвом. Розташування Слов'янки на річці біля шляхів сполучення та наявність родючих земель сприяли розвитку слободи. 1859 року тут налічувась 3 049 мешканців, населення відносилось до категорії державних селян.

За даними 1859 року Слов'янка була державним селом. Тут була 1 православна церква, 3 ярмарки, поштова станція, 442 подвірь, 3046 мешканців, майже суцільно українців[3]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Слов'янської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3 845 осіб у 597 дворах, існували православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, лісовий склад, винний склад, рейнський погріб, 2 постоялих двори, відбувалось 3 щорічних ярмарки[4].

1897 року чисельність населення збільшилась до 5 709 осіб, а кількість дворів — до 927[5].

За звітними даними 1916 року у Слов'янці працювали двокласна і дві церковнопарафіальні школи, земська лікарня (відкрита 1909 року). Розвинулись господарство, торгівля і дрібна промисловість — діяли один паровий і 49 вітряних млинів, 4 олійниці, 7 кузень, два цегельні заводи, 5 зернових громадських контор, 5 приватних мануфактурних крамниць, лісовий склад, 3 шинки. Чисельність населення становила — 8 430 мешканців[6].

Після повалення російської монархії 1917 року та з початком громадянської війни у Слов'янці неодноразово змінювалась влада, село захоплювали різні війська: німецькі, Червона Армія, війська УНР, Добровольча армія. В грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу. Військовими діями та діяльністю військ господарству села було завдано значних руйнувань.

Протягом 1920-х років господраство Слов'янки поступово відбудовувалось. 1924 року працювали два парових млини, олійниця, 4 майстерні з ремонту сільськогосподарських машин. Були відкриті три школи і лікарня. Проживав 7 631 мешканець. В ході колективізації створено 5 колгоспів.

Під час німецько-радянської війни Слов'янка була окупована німецько-нацистськими військами. Звільнена від окупації 14 вересня 1943 року.

Протягом 1950-х років усі колгоспи села поступово об'єдналися в один — «Радянська Україна».

Новітня історія[ред. | ред. код]

В ніч на 14 серпня 2014 року на блок-посту «Слов'янка-кордон», на якому терористи намагалися зі зброєю прорватися з Донецької області у Дніпропетровську, Юрій Пізняк поїхав до блок-посту, коли отримав повідомлення, що там почалась перестрілка, його машину розстріляли на під'їзді до блок-посту. Лише коли прибула група спецпризначенців та захопила злочинців, Юрія змогли відправили до лікарні, але врятувати його життя не вдалося.

Є інша версія події, неофіційна. Насправді його викликали до місцевого мотелю, поскаржившись на кількох військових, які нахабно себе вели та порушували усілякі правила поведінки. Коли Ю. Пізняк прибув на місце події, сталася словесна перепалка, в ході якої військовослужбовець вистрелив йому в район живота. З пораненням Пізняк дістався до машини, та поїхав, подзвонив після цього своїй помічниці, яка й викликала швидку. Далі їхати він вже не зміг. Його змогли відправити в лікарню, але по дорозі він помер.

Жителями села повідомлено, як тієї ночі вони чули постріли десь зі сторони мотелю.

Деякі говорять, що Юрія Пізняка замовили, однак це не доведена інформація, правоохоронці її не підтверджують.

Символіка[ред. | ред. код]

Сiльська символiка

  • Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень: [Історичні нариси]. — Д.: Арт-Прес, 2012. с.178(герб)-179(прапор, ïхне значення)−192с. ISBN 978-966-348-279-8}} затверджена рiшенням Слов'ян ькоï сiльськоï ради N°132-18/V 10 листопада 2010 року. Герб та прапор розробив В. I. Григоренко.

Герб[ред. | ред. код]

Щит понижено перетятий, у верхньому лазуровому полі золотий соняшник між двома золотими колосками, у нижньому пурпуровому полі покладені в косий хрест срібні шабля та стріла вістрям угору. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увінчаний сільською короною.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне синє полотнище, на якому жовтий соняшник між двома жовтими колосками, знизу пурпурова смуга (завширшки 1/5 сторони прапора).

Значення символів[ред. | ред. код]

Соняшник з колосками та золото в гербі презентують село як поселення з розвинутим сільським господарством, найважливішою галуззю якого є хліборобство. Синий колiр символiзуе велiчнiсть i красу природи. Пурпуровий колір - символ козацтва, а перехрещені шабля та стріла нагадують про часи визвольної боротьби запорізьких козаків на цих землях у ХVIIст.

Сучасність[ред. | ред. код]

У Слов'янці діють декілька агрофірм та фермерських господарств.

Заклади соціальної сфери:

  • Слов'янська середня загальноосвітня школа;
  • 2 дитячих садки;
  • дільнича лікарня;
  • будинок культури;
  • бібліотека;
  • спортзал, який будується.

Через Слов'янку проходять автошляхи М04 (ділянка ПавлоградПокровськ) і Т 0428, а також Придніпровська залізниця.

Пов'язані особи[ред. | ред. код]

  • 1947 року тут помер український письменник Сава Божко.
  • Харламов Віктор Георгійович — український політик, депутат, майстер спорта по боротьбі, поет. Працював агрономом-насіннєводом колгоспу «Радянська Україна» (с. Слов'янка), викладав в СШ села виробниче навчання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1. — с. 526–527
  2. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1. — с. 527
  3. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Список сельских обществ и общин Екатеринославской губернии, вып. 7. Павлоградский уезд. — Екатеринослав, 1899. — с. 28—29(рос.)
  6. Доклады и отчёты очередному губернскому земскому собранию сессии 1915 года. — Екатеринослав, 1916

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]