Слов'янка (Межівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слов'янка
Slovyanka mezh gerb.png Slovyanka mezh prapor.png
Герб Прапор
Сільська рада
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Межівський район
Рада/громада Слов'янська сільська рада
Код КОАТУУ 1222688801
Облікова картка Слов'янка 
Основні дані
Населення 2 304
Поштовий індекс 52911
Телефонний код +380 5630
Географічні дані
Географічні координати 48°23′58″ пн. ш. 36°42′28″ сх. д. / 48.39944° пн. ш. 36.70778° сх. д. / 48.39944; 36.70778Координати: 48°23′58″ пн. ш. 36°42′28″ сх. д. / 48.39944° пн. ш. 36.70778° сх. д. / 48.39944; 36.70778
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Бик
Відстань до
обласного центру
147 км
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Слов'янка
Місцева влада
Адреса ради с. Слов'янка, вул. Леніна, 36, тел. 9 43 42
Сільський голова Кукало Іван Іванович
Карта
Слов'янка. Карта розташування: Україна
Слов'янка
Слов'янка
Слов'янка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Слов'янка
Слов'янка

Слов'янка у Вікісховищі?

Слов'я́нка — село в Україні, в Межівському районі Дніпропетровської області. Населення становить 2 304 особи. Орган місцевого самоврядування - Слов'янська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Слов'янка розташована на сході області за 125 кілометрів від Дніпра у степовій зоні на лівому березі річки Бик. Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Андронівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Водолазьке, на протилежному березі - село Наталівка. Поруч проходять автомобільні дороги М04 (E50), Т 0428 і залізниця, станція Слов'янка.

Історія[ред. | ред. код]

У 17 столітті в період існування Запорозької Січі на території сучасної Слов'янки була козацька сторожова охорона, яка контролювала Муравський шлях з Криму до Росії. Охоронний загін очолював сотник Гончар, який загинув 1660 року в сутичці з татарами. Балка, у якій його поховали стала називатись Балкою Гончара. Про неї є згадки у документах 1707 року поміж інших населених пунктів Запорозької Січі[1]. Весною 1774 року тут оселилось декілька учасників повстання Пугачова, які переховувались тут від царського уряду.

1775 року у цій місцевості проїздом побував губернатор Азовської губернії Василь Чертков. Він наказав почати заселення цієї місцевості, сподіваючись згодом заснувати тут місто Слов'янськ. Тому нове поселення 1777 року назвали Слов'янкою[2].

За переписом 1782 року, у Слов'янці проживало 560 душ. Населення займалось рільництвом і тваринництвом. Розташування Слов'янки на річці біля шляхів сполучення та наявність родючих земель сприяли розвитку слободи. 1859 року тут налічувась 3 049 мешканців, населення відносилось до категорії державних селян.

За даними 1859 року Слов'янка була державним селом. Тут була 1 православна церква, 3 ярмарки, поштова станція, 442 подвірь, 3046 мешканців, майже суцільно українців[3]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Слов'янської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3 845 осіб у 597 дворах, існували православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, лісовий склад, винний склад, рейнський погріб, 2 постоялих двори, відбувалось 3 щорічних ярмарки[4].

1897 року чисельність населення збільшилась до 5 709 осіб, а кількість дворів — до 927[5].

За звітними даними 1916 року у Слов'янці працювали двокласна і дві церковнопарафіальні школи, земська лікарня (відкрита 1909 року). Розвинулись господарство, торгівля і дрібна промисловість — діяли один паровий і 49 вітряних млинів, 4 олійниці, 7 кузень, два цегельні заводи, 5 зернових громадських контор, 5 приватних мануфактурних крамниць, лісовий склад, 3 шинки. Чисельність населення становила — 8 430 мешканців[6].

Після повалення російської монархії 1917 року та з початком громадянської війни у Слов'янці неодноразово змінювалась влада, село захоплювали різні війська: німецькі, Червона Армія, війська УНР, Добровольча армія. В грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу. Військовими діями та діяльністю військ господарству села було завдано значних руйнувань.

Протягом 1920-х років господраство Слов'янки поступово відбудовувалось. 1924 року працювали два парових млини, олійниця, 4 майстерні з ремонту сільськогосподарських машин. Були відкриті три школи і лікарня. Проживав 7 631 мешканець. В ході колективізації створено 5 колгоспів.

Під час німецько-радянської війни Слов'янка була окупована німецько-нацистськими військами. Звільнена від окупації 14 вересня 1943 року.

Протягом 1950-х років усі колгоспи села поступово об'єдналися в один — «Радянська Україна».

Новітня історія[ред. | ред. код]

В ніч на 14 серпня 2014 року на блок-посту «Слов'янка-кордон», на якому терористи намагалися зі зброєю прорватися з Донецької області у Дніпропетровську, Юрій Пізняк поїхав до блок-посту, коли отримав повідомлення, що там почалась перестрілка, його машину розстріляли на під'їзді до блок-посту. Лише коли прибула група спецпризначенців та захопила злочинців, Юрія змогли відправили до лікарні, але врятувати його життя не вдалося.

Символіка[ред. | ред. код]

Сiльська символiка

  • Геральдика Дніпропетровщини. Офіційні символи територіальних та муніципальних утворень: [Історичні нариси]. — Д.: Арт-Прес, 2012. с.178(герб)-179(прапор, ïхне значення)−192с. ISBN 978-966-348-279-8}} затверджена рiшенням Слов'ян ькоï сiльськоï ради N°132-18/V 10 листопада 2010 року. Герб та прапор розробив В. I. Григоренко.

Герб[ред. | ред. код]

Щит понижено перетятий, у верхньому лазуровому полі золотий соняшник між двома золотими колосками, у нижньому пурпуровому полі покладені в косий хрест срібні шабля та стріла вістрям угору. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увінчаний сільською короною.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне синє полотнище, на якому жовтий соняшник між двома жовтими колосками, знизу пурпурова смуга (завширшки 1/5 сторони прапора).

Значення символів[ред. | ред. код]

Соняшник з колосками та золото в гербі презентують село як поселення з розвинутим сільським господарством, найважливішою галуззю якого є хліборобство. Синий колiр символiзуе велiчнiсть i красу природи. Пурпуровий колір - символ козацтва, а перехрещені шабля та стріла нагадують про часи визвольної боротьби запорізьких козаків на цих землях у ХVIIст.

Сучасність[ред. | ред. код]

У Слов'янці діють декілька агрофірм та фермерських господарств.

Заклади соціальної сфери:

  • Слов'янська середня загальноосвітня школа;
  • 2 дитячих садки;
  • дільнича лікарня;
  • будинок культури;
  • бібліотека.

Через Слов'янку проходять автошляхи М04 (ділянка ПавлоградПокровськ) і Т 0428, а також Придніпровська залізниця.

Пов'язані особи[ред. | ред. код]

  • 1947 року тут помер український письменник Сава Божко.
  • Харламов Віктор Георгійович — український політик, депутат, майстер спорта по боротьбі, поет. Працював агрономом-насіннєводом колгоспу «Радянська Україна» (с. Слов'янка), викладав в СШ села виробниче навчання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1. — с. 526–527
  2. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1. — с. 527
  3. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Список сельских обществ и общин Екатеринославской губернии, вып. 7. Павлоградский уезд. — Екатеринослав, 1899. — с. 28—29(рос.)
  6. Доклады и отчёты очередному губернскому земскому собранию сессии 1915 года. — Екатеринослав, 1916

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]