Словенський союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Словенський союз

Slovenska skupnost – Unione Slovena
Країна Італія Італія
Голова партії Петер Мочнік
Дата заснування 1963
Штаб-квартира Via G. Gallina, 5/III
34122 Трієст
Ідеологія Регіоналізм,
відстоювання інтересів словенської меншини в Італії,[1]
християнська демократія
Друкований орган Skupnost
Офіційний сайт www.slovenskaskupnost.org

Словенський союз (словен. Slovenska skupnost, SSk; італ. Unione Slovena) — центристська політична партія в Італії, що репрезентує словенську національну меншину регіону Фріулі-Венеція-Джулія. Назву партії словенською можна перекласти як «Словенське співтовариство», в інших мовах прийнято вживати назву «Словенський союз».

Партія була заснована у 1960-х, щоби репрезентувати антикомуністично налаштованих словенців у регіоні Венеція-Джулія (провінції Трієст та Горіція). У 1970-80-х присутність партії розповсюдилась на Венеційську Словенію[en] та частково провінцію Удіне. Була наближеною до Католицької церкви та отримувала підтримку від багатьох словенських католицьких інституцій в Італії, таких як Спільнота Святого Гермагора та Рада Організацій Словенії.

З 2007 Словенський союз афілійований до Демократичної партії Італії. Відносини між двома партіями регулюються «федеративною угодою», що гарантує повну автономію Словенського союзу.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Словенський союз був заснований у 1962 внаслідок злиття декількох словенських антикомуністичних політичних організацій, що діяли в італійській частині Венеції-Джулії — у провінціях Горіція та Трієст — з 1945 (до 1954 ці території входили до Вільної території Трієст як Зона A). Цими організаціями були Словенський християнський соціальний союз (словен. Slovenska krščansko socialna zveza, SKSZ) під керівництвом Енгельберта Беседняка й Августа Сфілігоя, ліберальний Словенський демократичний союз (словен. Slovenska demokratska zveza, SDZ) під керівництвом Йосипа Агнелетто й Андрея Уршича та соціал-демократична Група незалежних словенців (словен. Skupina neodvisnih Slovencev, SNS) під керівництвом Йосипа Ферфолі[en], Фране Тончича та Душана Рибаржа. Всі ці групи поширювали антифашистську ідеологію, протистояли італійському націоналізму й централізму, так само як і комуністичному режиму сусідньої Югославії. Маючи різне ідеологічне підґрунтя, але при цьому подібні програми, ці групи незабаром розпочали тісну співпрацю, йдучи об'єднаними списками на муніципальних виборах. Між 1947 та 1954 об'єднанню зусиль перешкоджало те, що словенська меншина була розділена між двома окремими політичними формаціями — одна її частина мешкала в Італії, тоді як інша — на Вільній території Трієст.

Словенський союз брав участь у майже всіх загальних, регіональних та місцевих виборах у Фріулі-Венеції-Джулії починаючи з 1963. Починаючи з кінця 1960-х партія часто формувала коаліцію з християнськими демократами. З моменту свого заснування Словенський союз підтримував тісні стосунки з Народною партією Південного Тиролю та Валдостанським союзом[en]. У 1992 на загальних виборах в Італії Словенський союз сформував єдиний виборчий список з Валдостанським союзом, Громадянським союзом за Південний Тироль[en], Партією Дії Сардинії[en] (італ. Partito Sardo d'Azione) та деякими дрібнішими регіональними партіями; в результаті всі ці партії, окрім Словенського союзу, здобули місця в Палаті депутатів та сенаті Італії.

З початку формування так званої «Другої Італійської республіки» Словенський союз перебував у коаліції з лівоцентристськими силами, такими як Олива, був у асоціації з Італійською народною партією[en], «Маргариткою» та Демократичною партією.

Підтримка та присутність у владі[ред. | ред. код]

Партія була репрезентована в Регіональній раді з 1975 по 1993 та з 2003. На регіональних виборах 2013 Словенський союз здобув 1,4 % голосів (4,7 % у провінції Трієст і 2,8 % — у Горіції).[3]

Особливо велику підтримку партія має у сільських районах біля кордону зі Словенією у провінціях Горіція та Трієст. У 2013 партія була найбільш підтримуваною в муніципалітетах Монрупіно (55,9 %), Сан-Флоріано-дель-Колліо (53,1 %) та Савонья-д'Ізонцо (42 %), а також у Сан-Дорліго-делла-Валле (22,5 %), Згоніко (22,2 %), Добердо-дель-Лаго (19,8 %) та Дуїно-Ауризіна (17,1 %). Починаючи з 2000-х партія здобула деяку підтримку у провінції Удіне, особливо в так званій Венеційській Словенії: у 2013 вона отримала 19,4 % голосів виборців у Дренкії, 10,8 % у Мальборгетто-Вальбруні та 7,5 % у Резії. У великих містах партія отримала 5,3 % (Горіція) та 3,2 % (Трієст). На муніципальних виборах 2011 кандидати від Словенського союзу балотувалися по списках Демократичної партії, окрім провінції Трієст, де вони балотувалися самостійно та отримали 3,4 % голосів виборців.[4]

Медіа[ред. | ред. код]

Словенський союз має власну офіційну газету під назвою Skupnost (Співтовариство). Щотижневик Novi glas (Новий голос), що друкується в Горіції Спільнотою Гермагора, загалом підтримує програму, політику й ідеологію партії, хоча іноді піддає критиці її дії.

Відомі члени[ред. | ред. код]

Деякі публічні фігури з числа словенської національної меншини в Італії публічно підтримували партію — серед них письменники Борис Пахор і Алойз Ребула[en], історик Йоже Пір'євець[en], журналіст, редактор та історик Іво Євнікар та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nordsieck, Wolfram (2018). Friuli-Venezia Guilia/Italy. Parties and Elections in Europe. 
  2. https://web.archive.org/web/20110425164747/http://www.gruppopd.fvg.it/sloveno.php. Архів оригіналу за 25 квітня 2011. Процитовано 16 травня 2011.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. Regione Autonoma Friuli Venezia Giulia — Elezioni 2008 [Архівовано 2008-05-15 у Wayback Machine.]
  4. Archived copy. Архів оригіналу за 18 травня 2011. Процитовано 16 травня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]