Словенці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Slovenci
Словенці
Slovenian Dancers.jpg
словенський фольклорний ансамбль
Загальна кількість 2,5 млн.
Найбільші розселення Словенія Словенія:
   1 800 000

США США:
   176 691 (2000)
Італія Італія:
   83 000-100,000
Аргентина Аргентина:
   30 000
Канада Канада:
   29 000
Австрія Австрія:
   24 855
Німеччина Німеччина:
   21 759 (2003)
Австралія Австралія:
   16 085 (2006)
Хорватія Хорватія:
   13 173 (2001)
Сербія Сербія:
   5 104 (2002)
Франція Франція:
   4 000
Швеція Швеція:
   4 000
Угорщина Угорщина:
   3 180
Уругвай Уругвай:
   2 000-3 000
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина:
   2 100 (1991)
Швейцарія Швейцарія:
   1 601
Бразилія Бразилія:
   1 500
Бельгія Бельгія:
   1 500
Нідерланди Нідерланди:
   1 000-2 000
Венесуела Венесуела:
   1 000
Іспанія Іспанія:
   758 (2007)
Республіка Македонія Македонія:
   403 (1994)
Чилі Чилі:
   200
Ірландія Ірландія:
   135 (2006)

ПАР ПАР:
   100
Близькі етнічні групи південні слов’яни
Слов’яни
Мова Словенська
Релігія Римо-Католицька Церква

Словенці (словен. Slovenci, дв. Slovenca, одн. Slovenec, ж. р. Slovenke, дв. Slovenki, одн. Slovenka) — південнослов’янська нація.

Більшість словенців мешкають на території незалежної Словенії (1 631 363). Здавна мешкають на північному сході Італії (від 83 000 до 100 000 осіб), на півдні Австрії (18 000), у Хорватії (13 200) й Угорщині (3 180). Словенці визнані національною меншістю в цих чотирьох країнах, із якими в країни Словенія й тепер є спільні кордони (Австрія, Угорщина, Хорватія, Італія).

За національним переписом населення в Словенії 2002-го року, 1 631 363 людей зазначили свою національність як словенці, у той час як 1 723 434 осіб назвали словенську мову рідною.

Загальна чисельність словенців у Австрії налічує 24 855, серед них 17 953 представляють словенську меншість, а 6 902 — іноземні піддані.

Ранні альпійські слов’яни[ред.ред. код]

У 6-му сторіччі слов’яни оселилися на теренах між Альпами й Адріятичним морем двома хвилями міґрації: перша хвиля була близько 550-го року з моравських земель, а друга відбулася з південного сходу після відступу лангобардів.

Із 623 до 658 слов’яни між верхньою течією Елби й горами Караванке були об’єднані під владою короля Само (Kralj Samo) — так званий Самівський Племінний Союз. Племінний Союз занепав після смерті Сама, проте маленьке князівство слов’янських племен Карантанія (словен. Karantanija) залишилося, його центр знаходився в теперішній провінції Каринтія на півночі Словенії.

Альпійські слов’яни під час Франкської імперії[ред.ред. код]

Через навислу небезпеку з боку обрів зі сходу, карантинійці (прасловени) 745-го року вкладають союз із баварцями, а згодом ідуть під франкійську владу й приймають християнство у 8-му сторіччі. Останнє слов’янське державне втворення, князівство принца Коцеля, втратило свою незалежність у 874-му році. Словенська етнічна територія з часом зменшилася через тиск німців із заходу й появу угорців на Тисо-Дунайській низовині, набула теперішніх теренів у 15-му столітті.

Першими документами написаними словенським діялектом були Фрейзінгенські уривки, датовані між 972 і 1022 роками. Найпершими книжками словенською мовою стали катехізис (Катекізем) і Абецеднік, написані протестантським реформатором Пріможем Трубарем (Primož Trubar) в 1550-му році й надруковані в Тюбінґені, Німеччина. Юрій Далматін переклав у 1584-му Біблію словенською. У другій половині 16-го століття словенська мова набула відомости завдяки багатомовному словникові, укладеному Гєронімусом Меґісаром.

Словенці між 18 століттям і Другою світовою війною[ред.ред. код]

Протягом періоду словенські землі були частиною Іллірійських провінцій, Австрійської імперії, Австро-УгорщиниЦислейтанії, тобто австрійській частині Австро-Угорщини).

Чимало словенців еміґрувало до Сполучених Штатів протягом 20-го століття, головно, з економічних причин. Тих, що оселилися в Бетлегемі, штат Пенсильванія називають Windish (від wind — вітер). Найбільше словенців занесло до Клівленду, штат Огайо й навколишні землі. Друга за чисельністю група осіла в одному з районів Чикаго. У цих регіонах словенці вели активну суспільну діяльність.

Після Першої світової (1914-1918) словенці з деякими іншими південними слов’янами створили Державу Словенців, Хорватів і Сербів, згодом були частиною Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, пізніше перейменоване на Королівство Югославія. Словенське населення становило більшість у регіоні Дравська Бановина нової держави.

1920-го року в двомовній Каринтії було проведено референдум, за підсумками якого більша частина Каринтії мала залишитися в складі Австрії. Між двома світовими війнами західні землі, заселені словенцями, були піді владою Італії].

Словенські добровольці брали також участь у Іспанській громадянській війні і Другій італо-абісийській війні.

Протягом і після Другої світової війни[ред.ред. код]

Сучасні етнічні землі, ґрунтуючись на мовному принципі

У 1991 році, після референдуму, Словенія стала незалежною національною дежавою після короткої Десятиденної війни.